Присьба
– Слухайте, а скажіть, звідки в української хати з’явилась призьба? Це ж з російської мови «при избе», – питає чоловік років сорока п’яти.
– Можливо, Ви знаєте для чого присьбу робили? – задає, в свою чергу, зворотнє питання екскурсовод.
– Для того, щоб сидіти, а для чого ж! – вклинюється з однозначною відповіддю бабця, яка певно мала чималий досвід такого сидіння.
– Ну, от і розібрались. Робилася вона звичайно не лише для того, щоб присісти та відпочити, але це дає нам можливість розплутати клубочок. Зазвичай, на підвалини (фундамент) по периметру хати використовували широку дубову колоду. Щоб захистити будівлю від потрапляння води і промерзання, навколо колоди робили глиняний насип-замок, обплетений лозою, а пізніше дошками. Конструкція виходила широка, тому на неї можна було доволі зручно «присісти». Таким чином, отримуємо українську присьбу біля української хати. А слово «призьба» виникає внаслідок штучних спроб наближення української мови до російської. До речі, в російській мові більш уживаним є слово «завалинка» для означення «присьби».
світлину взято у
@Фотограф Макс Бутченко