Жінок своїх найближчих сподвижників вождь усіх народів ніколи не щадив. Розправа могла наздогнати цих жінок навіть тоді, їх чоловіки перебували безпосередньо при владі – обласкані, та користувалися довірою Сталіна і володіли всіма належними привілеями.
Сталін дуже цікавився особистим життям своїх помічників. І з великим несхваленням ставився до всього, що заважало відданості справі партії. Особистих стосунків він не визнавав. У дружинах підлеглих вождь бачив знаряддя дії. З їхньою допомогою він домагався від соратників своєї покірності, з їх допомогою карав за помилки. Любив ставити партійців перед вибором – особисте життя чи справа.
Перші особи молодої радянської держави, у як свідчить історія чергу, досить рідко ставали на захист своїх других половин – це загрожувало серйозними наслідками.
Дружина Миколи Єжова: самогубство
Дружина голови НКВС Миколи Єжова, Євгенія Хаютіна (Фейгенберг Євгенія Соломонівна), покінчила життя самогубством. Восени 1938 року вона прийняла снодійне у небезпечному дозуванні. Цей препарат надіслав їй чоловік. Пізніше Єжова звинувачуватимуть у тому, що він організував убивство Хаютіної. Вини “кривавий карлик” не визнавав, але самогубство дружини свого часу навіть схвалив: це Женя зробила правильно.
Журналістка Євгена Хаютіна була жінкою ексцентричною та далекою від загальноприйнятих уявлень про шлюб. Як одружена, вона крутила численні романи з іншими чоловіками. Зокрема, відомі її любовні зв’язки та з відомими людьми – Бабелем та Шолоховим.
Єжов творив “великий терор”, всього себе віддавав роботі – вичленював і безжально знищував ворогів Рад.
Євгенія тим часом завела інтимні стосунки з письменником Шолоховим. Власне, нічого надзвичайного в цьому не було – з Єжовим у них були вільні відносини. Але Сталін Хаютіною був вкрай незадоволений – не така розпусниця потрібна була його маленькому помічнику. Вождь вимагав від Єжова розлучення з Євгенією: та серйозно скомпрометувала себе романом із “ворогом народу” Аркусом.
Але нарком все ніяк не наважувався на цей крок. Останньою ж краплею стало те, що про зустрічі з Шолоховим стало відомо Сталіну.
Після скандалу з чоловіком та звільнення з журналу, Євгенія вирушила до санаторію – підлікувати нерви. Єжов надіслав дружині посилку-якусь дрібницю і сильне снодійне. Як вважають історики, дрібниця означала одне: настав час покинути цей тлінний світ. Що Євгенія і зробила. На похорон дружини Єжов не пішов.
Через кілька років після смерті дружини не стане і його самого – буде розстріляно за звинуваченням у підготовці антирадянського державного перевороту.
Дикі степи для Поліни Жемчужини
Незавидною була доля Поліни Жемчужини (Жемчужина Семенівна Карповська) – дружини В’ячеслава Молотова. Молотов понад десять років очолював уряд і майже півстоліття пропрацював у найвищих ешелонах влади. По суті, він був другою людиною в країні – після Сталіна. Вождь дуже довіряв йому. Усі найважливіші проекти – колективізація, індустріалізація, репресії – пройшли за живої участі Молотова.
Був фігурою дуже публічною – портретів Молотова в пресі було більше, ніж фотографій Йосипа Віссаріоновича. 38 населених пунктів країни носили його ім’я. Ім’я В’ячеслава Михайловича також надавали кораблям і крейсерам. Після війни вплив його почав падати.
Поліна Жемчужина розкішно одягалася, відвідувала світські заходи, їздила за кордон – гідно виконувала роль першої леді.
Паралельно в різні періоди життя вона займалася справою: керувала виробництвом текстилю, парфумерії (вона вигадала фірмову упаковку для парфумів «Червона Москва» ) і навіть очолювала рибне господарство.
Дружини чиновників Поліну не любили – та найкраще знала, як господарювати, виховувати дітей, добре виглядати. Жемчужина дружила з Надією Алілуєвою. Саме Поліні прислуга Сталіна першою повідомила про самогубство Алілуєвої.
1949 рокуЖемчужина була заарештована за звинуваченням у «єврейському націоналізмі». Подружжя Молотових розлучилося. На п’ять років її відправили до степу Казахстану. Заступитися за дружину Молотов побоявся, хоч і любив її. Характерно, що Поліна Сталіна дуже поважала. І сам він – свого часу – до думки Поліни Семенівни дослухався.
Сам Молотов пізніше теж опиниться під підозрою. І від можливої розправи його позбавила лише смерть вождя.
Лише після цієї події Поліна повернулася до Москви. І майже півроку не вставала з ліжка – давались взнаки тортури. Після одужання громадською роботою Перлина більше не займалася – присвятила себе сім’ї. До самої своєї смерті 1970 року Поліна Михайлівна залишалася переконаною сталіністкою.
Броніслава Металлікова: знайди собі іншу дружину
Олександр Поскребишев був одним із найбільш довірених людей Сталіна. Багато років він був його особистим секретарем. Цей факт, втім, не завадив Сталіну розправитися із дружиною Поскребишева – Бронкою. Була Броніслава Металікова лікарем. А ще – красивою, легкою та веселою. На момент смерті їй було тридцять один рік.
Приводом для арешту дружини секретаря став давній випадок. На медичній конференції у Франції Броніслава була зі своїм братом – Михайлом Металліковим. Гуляючи, Металлікови зустрілися зі своїм далеким родичем – сином Троцького, Левом. Власне, ця зустріч (п’ятирічної давності) і обернулася для Михайла арештом і розстрілом.
Бронка намагалася врятувати брата – їздила на Луб’янку, просила про зустріч з Берією. Після цієї поїздки дружина Поскребишева зникла. Занепокоєному секретареві пояснили, що його дружину відправили додому на автомобілі. Наступного дня Сталін заявив, що розібратися в цьому випадку може тільки НКВС, а сам він нічим допомогти не зможе.
Поскребишев намагався врятувати дружину, але не зміг. У них було двоє дітей – Галя (дочка Бронки від першого шлюбу) та Наташа. До молодшої, Наташі, Сталін виявляв підвищений інтерес. І навіть якось допоміг їй вирішити шкільне завдання. Берія ж, дивлячись на дитину, пообіцяв Наталці, що стане вона колись такою ж гарною, якою була її мати.
Ймовірно, Броніслава Соломонівна перебувала у в’язниці до осені 1941 року, а восени була розстріляна. Поскребишев пізніше одружився з Катериною Зиминою (за порадою Сталіна).
Мабуть, єдиним, хто став на захист дружини від свавілля Сталіна, став Климент Ворошилов. Коли 1937 року чекісти налетіли до будинку Ворошилових з метою арешту Катерини (дружини), Климент зустрів їх із пістолетом. Сталін, дізнавшись про опір, був у сказі, але пізніше заявив: «Ну й чорт із ними».