Живемо ми з чоловіком у свекрухи у її трикімнатній квартирі. Сашко працює в офісі, я віддалено з дому, я бухгалтерка.
Зі свекрухою Антоніною Василівною, хочу сказати, у мене прекрасні стосунки, вона все робить по побуту, я по можливості допомагаю.
Вона приносить мені млинці або пиріжки з кавою вранці в спальню, коли я вже біля ноутбуку працюю, а ввечері разом готуємо вечерю, балакаємо, накриваємо на стіл. любимо готувати голубці, котлети різні.
Чоловік приходить у чистий прекрасний будинок відпочивати, у наше особисте життя його мати не втручається – вона дуже тактовна й вихована людина.
Але хтось намовив чоловіка, що з батьками жити не годиться і треба з’їхати. Мовляв, через це до нас ніяк не прилітає лелека. Ну така вже нісенітниця!
І кілька днів тому Сашко мені заявив: або на оренду, або в іпотеку влазимо. Я намагалася з’ясувати, може, його там у дитинстві якось батьки кривдили – ні, він ріс у повній родині, його всіляко забезпечували та балували. А коли батька не стало, його мама сама про нього дбала і чудово справлялася з цим.
Ну, чому не жити з нею?! Від цього і їй добре, й нам! Не розумію свого чоловіка просто! Підкажіть, як його відмовити від цих ідей про окреме від Антоніни Василівни життя?
Всім дякую заздалегідь за поради! Миру, добра й щастя вам всім!