Живу я не копійки, звикла вже. Пенсія 7 тисяч гривень, але з неї я плачу кредити сина, це вже тягнеться майже 10 років.
Я виростила сина сама, бо рано овдовіла. Звичайно, я в Сашка душу і всі сили вклала. Син закінчив школу вступив в університет., навчався добре. Але одразу по його закінченню Сашко зайнявся бізнесом, і вкрай невдало. Та досі ним займається.
Якраз в той же час він одружився і вони з невісткою Олею купили квартиру, але потрібні були гроші на ремонт. Я працювала на хорошій роботі, і на прохання сина взяла кредит на 500 тисяч гривень. Для мене це була дуже велика сума. Виплачувала 5 років.
Потім були кредитки по карткам, з яких він знімав гроші готівкою, а я потім виплачувала рік чи два. Не рідко Сашко звертався з проханнями позичити “3-5 тисяч до завтра”: то йому робітникам зарплату ні з чого заплатити, то для дому щось треба.
Чотири роки я вже на пенсії, але картина та сама, гроші в мене беруть і ніхто не віддає. А коли народилася онучка два роки тому, то мої витрати на родину сина ще збільшилися. Водночас відпочивати їдуть до Єгипту чи в Емірати, тепер в Карпати.
Зараз у мене заборгованість по карткам у 150 тисяч гривень і відсотки ростуть. З пенсії погасити такий борг віддати мені нереально. І я почала просити сина допомогти мені, він все таки молодий, щось має придумати.
Але Сашко після останньої телефонної розмови сказав: “Не пиши мені більше”. Ось так. А до одруження він був дуже добрим, завжди намагався допомогти. За дев’ять років шлюбу змінився до невпізнання, а зі мною вчинив, як не роблять навіть з чужими людьми.
Донечку Сашко обожнює, від народження з нею і вдень і вночі. А дружина – то на фітнес, то до басейну, то в Київ на два дні до подруги. Але слова про неї не скажи. Влаштував їй райське життя, але ж за чужий рахунок! У всіх родичів уже і друзів напозичався.
Ті, кого обдурив, уже не дають йому в борг – знають, що не поверне. Фото онучки Софійки мені раніше надсилав. А тепер ні дзвінків, ні повідомлень, поки йому знову щось не знадобиться.
Зовсім не спілкуємося зараз, на мені борг, який я виплачуватиму не один рік. У їхнє життя я не втручаюся, живемо на різних кінцях міста.
Невістка з самого початку спілкуватися не стала, і вони ніби замкнулися у своєму маленькому світі. Але гроші просити синові це, втім, у мене не заважало.
Та більше за все мені б хотілося знову спілкуватися з сином і Софійкою, а з боргами справлюся, я вже звикла жити на копійки, мені майже нічого не треба.
Фото – авторське.