Живу я, на щастя, в сусідньому під’їзди з сином і невісткою і бачу і знаю все, що відбувається у дітей. А як інакше, у мене один син і я маю бути впевнена, що моїй дитині добре живеться!
Розписалися Ромчик з Уляною 5 років тому і вже двоє маленьких діток ку них, невістка недавно з декрету вийшла на роботу, бо менший в садочок теж пішов.
Та невістка, не подумайте, у мене хороша. І чистенько у них, і дітка двоє доглянуті, і в холодильнику завжди смачне щось наготовлено: і перше і друге, і випічка якась. Господиня Улянка файна, я не чіпляюся.
Але от зі стилем і смаком у неї якось не дуже, щиро кажу. Я спостерігала від самого початку. Ну не вміє Улянка гарно вбратися так, аби їй личило, щоб підкреслювала всі її плюси і приховувало мінуси.
Вдягне щось незрозуміле зовсім, не по віку і фігурі. Женеться за модою, а толку? Тут же смак головне і чуття мати! Я їх якраз маю, бо ж у мене всі шили в роду – від прабабусі до мами. Та і я в молодості і сукні і спіднички собі кроїла і шила аж гай шумів.
Я й намагалася Улянці поради якісь дати щодо стилю, говорила, що ну не пасують їй маленькі вузькі речі, особливо, як роздобріла після появи але невістка чи робить вигляд, що не розуміє моїх порад, або ж, як всі молоді, не хоче дослухатися старших.
А це я вирішила невістці на 30 рокі шикарний подарунок зробити. Ювілей як не як. Та дуже розчарувала мене Уляна. До сліз сумно і прикро.
Я ж гроші відкладала з пенсії, яка у мене й так три тисячі гривень з маленьким хвостиком. Ну але за пів року якусь суму та й відклала, економила.
І напередодні невістчиного ювілею об’їхала на велосипеді, аби не витрачатися ан маршрутку, всі секонди нашого чималенького райцентру. А їх з десяток – та набереться. Там же хороші речі які трапляються!
Два дні витратила, зморилася геть, але зібрала таки для Уляни чотири повноцінних комплекти вбрання. На всі випадки, як то кажуть. Я дуже старалася, щиро кажу.
Сукню з піджаком у дуже милу квіточку, та ще сумочку до них лаковану. Брючки класичні – такі завжди в моді, у всі часи, блузочку до них в горошок та джемпер персиковий, однотонний.
Спідничку-плисе приємного коричневого кольору, на осінь якраз, і рубашку в клітину до неї, та ще для домашнього користування прикупила для невісточки піжамку оксамитову зелену, бо ж в Уляни очі якраз зелені, пасуватиме точно. В 1000 вклалася.
Задоволена, я навіть витратилася, щоб мені це все гарно упакували, в подарунковий папір зі стрічкою рожевою. Ну і пішла на ювілей до невістки. Зібралися чоловік 15: її батьки, куми їхні, друзі.
Стіл був накритий не дуже, чесно кажучи, майже все, крім картоплі і курки, з магазину – суші, піца, салати, десерти. Але я делікатно при гостях промовчала, подумала, що потім Уляні тихенько все наодинці скажу-поясню, що таким гостей не годують все ж таки, треба було хоч торта спекти домашнього.
Але засмутило мене найбільше не це. Подарувала я ювілярці подарунок, але вона його просто в спальню віднесла і навіть не відкрила при гостях, хоча у всі інші пакети заглядала. А мені би так приємно було, якби вона подивилася та ще й приміряла.
Та головний “сюрприз” чекав мене через кілька днів. Я все дзвонила і питала невістку, чи міряла вона речі, як їй. Але Уляна відповідала, що не мала ще часу, роботи багато.
Я вчора – тільки уявіть! – побачила я свій подарунок біля контейнерів трохи подалі від нашого будинку. Я там зупинилася голубів хлібом погодувати, і помітила раптом знайомий пакет в залишках святкового паперу, яким мені його обгорнули. В мене як у дитини аж гуди від образи затрусилися.
Вся подушка була мокра у мене тієї ночі. А тепер і не знаю, як пересилити себе і продовжувати з Уляною спілкуватися після такого, допомагати їй з онуками. Вважаю вчинок невістки просто нелюдяним.
Але з іншого боку, я тепер знаю, що за людина моя невістка і більше ніколи він мене хай не чекає ані добрих порад, ані подарунків, який привіт – такий отвіт. А ви як би вчинили на моєму місці? Може, мені сину про все розповісти?
Автор – Надія М.