У дружини нова зачіска, а боюся сказати їй, що це ні до чого в її віці. І якщо з моєї Анни і не будуть сміятися в лице, то точно покрутять пальцем, коли вона цього не буде бачити. Мені соромно за неї…
Моя дружина вирішила кардинально змінити зачіску. Можливо, в цьому немає нічого поганого, але я вважаю, що все вийшло не дуже добре. Але я не знаю, як їй сказати…
Моїй Анні 56 років, але недавно вона вирішила трохи помолодшати. Я не мав нічого проти. Головне, щоб вона була щаслива. Але коли вона прийшла з перукарні, у мене перехопило дух.
Анна завжди була чарівна. Їй не заважало, що вона трішки повненька і невисокого зросту. Але саме в таку жінку я і закохався.
Анна не зациклювалась на фігурі, а сприймала себе такою, яка вона є. Але потім наша єдина дочка Яринка стала мамою, а ми з Анною – бабусею та дідусем.
Це був переломний момент. Коли моя дружина це зрозуміла, вона почала звертати увагу на свій вік і зовнішність. Даремно я їй казав, щоб не переймалася і просто раділа онукові.
Сталося те, чого я навіть не очікував. Вона подивилася на себе в дзеркало, критично прокоментувавши сама себе. Я похитав головою.
– Люба моя, не говори небилиць. Ти виглядаєш краще, ніж будь-яка жінка твого віку, – сказав я Анні, але вона лише махнула рукою і почала витирати сльози. З цього моменту в неї появився комплекс, що вона надто низенька, а кругом неї одні “моделі”.
Якийсь час вона пробувала носити туфлі на високій платформі, чи як воно там називається, але ходила в них, як “телятко”, яке щойно з’явилося на світ. Мені так було з цього смішно.
Але насправді я навіть хвилювався за Анну, щоб вона щось собі не зробила з ногам. Потім взуття відійшло на інший план, але на цьому спроби щось із собою вдіяти не закінчилися…
Поки я радів, що Анна не ходить на цій платформі, яку носять підлітки, мені не спало на думку, що вона зробить ще якусь необдуману річ.
Одного разу вона сказала мені, що йде до перукарні, а коли вона повернеться, то я її не впізнаю. Моє сьоме чуття підказувало мені зупинити Анну, але я таки цього не зробив…
Її не було більше трьох годин, а коли вона повернулася, я ледь встояв на ногах. На голові в неї було щось схоже на пташине гніздо, на яке, однак, наїхав неуважний комбайнер. А може й двічі.
– Ну хіба не краса? Я завжди мріяла таке собі зробити. І ось настав час! – сказала мені дружина, схвильовано звиваючись перед дзеркалом.
Я зібрав усі сили, але видавив з себе лише кілька слів.
– Ти виглядаєш… інакше з цим…” – пробурмотів я.
– Ось і добре! Я ж хотіла чогось іншого, якихось змін! Мені все вдалося!, – додала вона.
Так, це була кардинальна зміна, але я не думаю, що це на краще. Однак я тримав свою думку при собі, щоб не образити Анну.
Тоді Анна почала телефонувати своїм подругам і домовлятися про зустріч за кавою. Я зрозумів, що вона хоче показати їм свою нову зачіску.
Повернулася моя дружина трохи в поганому настрої, мабуть “гніздо” не мало успіху і серед подруг. Але це її не зупинило. Наступні кілька днів вона працювала над цим самостійно. Думаю, було ще гірше.
Але в мене не вистачило сміливості сказати Анні, що вона “переборщила”. Сподіваюся, вона незабаром зрозуміє це сама. Бо те, що вона зараз носить на голові, інакше, як халепою, не назвеш…