Ми з Денисом у шлюбі вже п’ятнадцять років. Маємо двох донечок – Софійку та Надійку. Між нами завжди було взаєморозуміння, ніколи серйозно не сварились. Та й обставини тому сприяли, адже чоловік постійно на заробітках в Канаді, вдома бачимо його раз на рік.
У мене клопотів вистачає. Їх додалось, коли в нас народилась двійня. Щоб заробити на власну квартиру та автомобіль, чоловік вирушив на роботу за кордон. Пологи були важкими, довелось довгий час пробути під спостереженням лікарів у пологовому та пройти курс лікування, аби наші дітки могли жити повноцінно.
Усі гроші, які присилав чоловік я витрачала на потреби дітей, на собі намагалась економити. Завдяки його заробіткам ми змоги пройти реабілітацію та купили власне житло. Основну частину коштів відкладала, щоб придбати квартиру, яка колись дістанеться дітям, а поки що буде для нас додатковим джерелом доходів.
Денис не шкодував грошей для власних батьків. Щомісяця присилав їм значну суму. Я не мала нічого проти, це благородна справа, допомагати на старості тим, хто тебе виростив.
За весь час, що чоловік був на заробітках, мені вдалось відкласти сорок три тисячі доларів. Була впевнена, що після його повернення, ми одразу поїдемо вибирати квартиру, яку здаватимемо в оренду.
Лишень Денис взяв ті гроші без мого відома та витратив на своїх батьків. Зробив капітальний ремонт їх будинку, купив туди нові меблі та техніку і встановив нову огорожу.
Мене шокувало рішення чоловіка. Він навіть не порадився зі мною, ніби моя думка не має ніякого значення. Чому ж батьки розкошували стільки років, а відкладали кошти, як я? Та найбільш образливо, що цей будинок дістанеться молодшій сестрі Дениса, бо саме вона мешкає з батьками. Ще й дитину нагуляла. Ось така порядна дівчина.
Мене ображає ставлення чоловіка до мене, як до його дружини та до нашого шлюбу в цілому. Він не мене обділив, відібравши гроші, а власних дітей. Ніби вони для нього чужі.
Коли я стала вимагати пояснень, то відмахнувся й сказав, що він ці гроші заробив і йому вирішувати, куди їх витрачати.
Мені прикро, що Денис так поводиться. Тепер не знаю, чи зможу жити з ним далі.