Мені легко подбати про сім’ю самостійно. Проте мене обурює поведінка свекрухи, яка не цікавиться своїм онуком. Свекруха тричі на рік приймає наше запрошення в гості, а потім всім хвалиться, яка вона любляча бабуся і що робить для свого онука. Але це все лише вигадка.
Я з самого початку підозрювала, що мати мого чоловіка буде егоїсткою. Але що станеться саме так, я б і не припустила…
Незважаючи на дивний характер моєї свекрухи, я намагалася зробити так, щоб наша велика родина жила мирно. Ми з чоловіком Борисом неодноразово запрошували її на обід або післяобідню каву. Але свекруха приймала одне запрошення з десяти, і завжди дзвонила напередодні, не знаючи, чи встигне. І ми її переконували, що чекаємо на неї з нетерпінням. Сьогодні я б так не робила, але… нічого не поробиш.
Два роки тому у нас народився син Давид. Свекруха навіть не встигла приїхати до онука на виписку, бо була зайняти – пила каву з подружкою.
Борис надіслав їй фото онука на мобільний і на тому її знайомство закінчилося. Десь через два дні вона мені у вайбер написала, як я почуваюся і як дитина. Ось тому я й не очікувала від цієї жінки якогось подарунку чи допомоги на хрещення Давида.
Минув час і ми відсвяткували перший день народження Давида. За рік свекруха відвідала нас лише двічі. Їй було достатньо того, що я надсилала їй фото. Прийшовши на скромний день народження, вона принесла онукові перший подарунок. Вона швидко побажала йому добра і єдине, що її цікавило, це щоб ми сфотографували її з онуком.
Коли ми з Давидом розгортали подарунок від нашої бабусі, ми з Борисом дивилися одне на одного і не могли повірити своїм очам. Давид отримав – книжки дитинства Бориса.
Незабаром після святкування я зустріла на вулиці сусідку. Вона почала зі мною розмовляти, і я зрозуміла, що можу бути щаслива, що маю таку “бездоганну” свекруху.
– Світланко, як добре ще ти маєш таку свекруху, яка щодня приїжджає і допомагає тобі з дитиною. У мене так не виходить, бо багато часу вільного я не маю і дітям допомогти не можу, бо ще працюю. Я подивилася фото зі святкування дня народження, видно, як малеча обожнює бабусю, – сказала мені сусідка.
Йдучи, вона додала, що ми маємо цінувати таку допомогу…
Спочатку я була зла, і поведінка свекрухи мене дуже розлютила. Коли Борис прийшов додому, я відразу все йому розповіла. Це здивувало і його.
Нарешті ми погодилися, що його мати дуже розумна але і хитра жінка. Завдяки фотографіям, надісланим на її мобільний телефон, вона представляє себе ідеальною бабусею і вигадувала історії про те, як допомагає нашій родині та доглядає за онуком. У своїй розповіді вона виступає в ролі свекрухи, матері та бабусі.
Борис трохи помовчав, а потім виявилося, що щось подібне траплялося з ним у минулому. Він також зустрів сусідку, яка чула розповідь його матері про те, якою чудовою була її бабуся.
На щастя, ми з Борисом – сім’я, яка не потребує допомоги. Ми можемо подбати про себе. Нам просто шкода, що син кілька разів у житті бачив свою бабусю, бо наші запрошення вона ігнорує. Вона ніколи не виявляла інтересу до онука самостійно. А Давида сприймає її як інопланетянина.
Чому ця жінка так поводиться? Як з цим боротися? Чи і не варто нічого робити?