За пару тижнів у дітей мало відбутися скромне весілля, а сватів я в очі не бачила. Степан мовчав, ніби води в рот набрав. Та я знайшла вихід. Коли в церкві священик озвучив перші оповіді (там вказаний і вік, і прізвище і адреса), я нікому нічого не сказавши дома, купила гостинці і поїхала на знайомство. В них дома я ледь пів години пробула. Чесно, я все очікувала, але щоб так люди жили – ні!

Я була щаслива за дочку. Катерині 33 роки вже минуло, і вона зустріла “свого єдиного”. Просто я не знала, в яку сім’ю вона потрапила.

В Катерини були хлопці, але все щось не те. Вона в нас дівчина “з перчиком”, як в народі кажуть, вміє за себе постояти. Я завжди хвилювалася, щоб знайшовся той чоловік, який буде іноді закривати очі на її “вибрики”.

І ось цей час настав.

Степану 35 років. Він дуже скромний, тихенький, сором’язливий. Ну, повна протилежність нашої дочки.

Але незважаючи ні на що, він нашу Катерину був готовий на руках носити, а це найголовніше. Ох і “крутила” вона ним цей рік, поки вони зустрічалися.

Але крім того, що Степан дуже тихий, він трохи й затурканий. Батьки йому уваги не приділили. Зять закінчив якесь училище, але працює в охороні на якомусь заводі. Приносить копійки і як я розумію, забезпечувати сім’ю буде наша Катя, працює вона головним бухгалтером в лікарні.

Коли справа вже йшла до весілля, я ж чекала, що до нас, як і годиться, приїдуть свати на знайомство. Та цього не було. Від Степана я також нічого не могла вивідати, а дочка сказала не пхатися в їх життя.

Але я знайшла спосіб познайомитися з майбутніми родичами.

За три неділі до вінчання в церкві священик оголосив перші “оповіді”. Хто в цьому не розуміється, то там отець виголошує, з якого року молодята, хто батьки і де проживають. Власне з цієї інформації я дізналася адрес майбутніх сватів.

Вирішила поїхати туди я сама, без чоловіка. Я навіть нікому про це не розказувала. По дорозі купила “Київський торт”, “червоненьке” і чкурнула.

Приїхавши на місце призначення я була спантеличена. Свати живуть дуже бідно, але якби ж то просто бідно, бо ми також не “багачі”. Річ в тім, що в квартирі дуже брудно, все дуже старе, кругом килими, порохи, що дихнути нема чим. Сваха запропонувала мені чай, то я боялась його з тої чашки і пити.

Пробула я в них від сили пів годинки. Виявилося, що свати не вірять в Бога. Вони ніколи не були в церкві і не розуміли, як поводитися. Я, як змогла, все їм пояснила.

На саме весілля, і до церкви, моя сваха прийшла в кедах, але і вони були з “сірою” підошвою.

Якось ми цей день пережили. Діти живуть окремо в квартирі моєї мами. Я надіюсь, що такий приклад батьків не помішає створити Катерині та Степану гарну і “здорову” сім’ю.

Автор – Наталя У.