Uncategorized

З першого дня мій син став на захист рідної землі. Але так сталося, що з протилежного боку на нього “націлився” – двоюрідний брат, який жив в Донецьку. Його довго не брали в ті “загони”, він переховувався. Та пів року тому брат подзвонив і сказав, що Віктор вже “в строю”. А місяць тому його не стало. Я ледь це пережила. Я просила сина висловити дядьку своє співчуття, але той не зміг через себе переступити

Я навіть боялась думати про таке, але сталося і нічого вже не повернеш…

Я мама двох синочків. А ще, я кохана дружина.

Сама я родом з Донецька, але вже майже двадцять років я живу з чоловіком в Києві. Він зі столиці, познайомились ми, коли я приїхала на навчання.

Старшому сину двадцять один рік, а молодшому лише шість.

Мій син тільки нещодавно відслужив службу, а сьогодні він на фронті, захищає нашу Батьківщину. Всі молитви сьогодні линуть до неба за нашу якнайшвидшу Перемогу, за синочка і за всіх захисників та захисниць.

З першого дня він став на захист рідної землі. Але так сталося, що з протилежного боку на нього “націлився”… двоюрідний брат.

Мій рідний брат з невісткою і єдиним сином, моїм племінником, залишились жити в Донецьку. Коли Віктор, мій племінник, був маленький, ми часто проводили разом час, я його і пеленала і бавила, я ще тоді жила в Донецьку.

Його довго не брали в ті “загони”, він і переховувався довгий час в квартирі, а пів року тому брат подзвонив і сказав, що Віктор вже “в строю”.

Я на власному досвіді зрозуміла, як це брат йде проти брата.

Та якщо мій син захищає свою Батьківщину, то племінник пішов, бо його заставили… (Але відразу ж скажу, що настрої в них були ще ті…)

Мій син навіть не хотів про Віктора чути, хоча вони не раз зустрічалися, але ще коли були малими, до 14 року.

І ось місяць тому ми дізналися, що Віктор був на передовій, і його вже з нами не має…

Що б там не було, але я дуже важко це пережила. Я говорила і невістці і брату слова підтримки і співчуття. Як би там не було, а це дуже близька родина. Віктору було всього 27 років. Він не одружений, хоча з дівчиною зустрічався.

Син мій в той час був у маленькій відпустці. Як я його не просила, подзвонити дядькові і принести свої співчуття, він не зміг цього зробити.

– Він став проти мене… Не змушуй переступати через себе! Я не можу!

Я вирішила не заставляти сина. З іншого боку я його прекрасно розумію.

В той час, як він міг би жити і насолоджуватися життям, він повинен сидіти в окопі.

Боже, яке життя настало. Як все страшно…

Та ми повинні вірити і робити все задля нашої Перемоги!

Все буде Україна! Боже, бережи нашу Неньку!

Автор – Наталя У

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.