Виявляється, мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Моя історія сумна, бо вона про несправедливість і підступність рідної людини. Мені дуже потрібна думка збоку – чи права я, що ображена на маму.
Батьки мої розлучилися коли я була підлітком. Я нормально це сприймала, адже вже давно сама бачила і розуміла, що тепла і любові між ними вже немає. Прикро, але так буває.
Батьки розміняли свою трикімнатну квартиру і нам з мамою дісталася однокімнатна, але досить простора. В таких умовах я закінчила школу і вступила в університет. Коли я стала студенткою, мама вирішила, що я вже доросла і мене можна залишити і поїхати працювати в іншу країну.
Так мама і зробила. Коли вона 15 років тому поїхала в Іспанію, я була студенткою. Потім я вийшла заміж і мама пустила нас з чоловіком в свою однокімнатну квартиру, а собі через кілька років заробітків купила двокімнатну в новобудові без ремонту. Ремонт робила я, а мама надсилала гроші.
Я якраз народила дитинку, через два роки – другу, бо ми так хотіли – щоб у діток була маленька різниця у віці і вони були близькі, та й ми щоб виростили один раз малечу, а потім вже жити для себе, досягати своїх цілей. Максим мій працював за двох, аби нас всіх утримувати й забезпечити, він крутився на трьох роботах.
Максим мій сирота, з інтернату, тому він ні на кого крім себе не звик розраховувати. Він навіть проти був, аби жили в маминій квартирі, але я вмовила чоловіка погодитися – зайвих грошей для оплати орендованого житла м не мали.
І ось, як я вже сказала, в один зі своїх приїздів, мама придбала собі нову простору двокімнатну квартиру в новобудові, без ремонту – просто коробка. А ремонт зробити вона доручила мені. Я не відмовила мамі, хоча фізично мені керувати ремонтними роботами з малими дітьми було не просто.
Але я знайшла гідну бригаду, постійно спілкувалася з прорабом, дизайнером, робочими. І справа впевнено рухалася вперед. квартира вийшла дуже красива, світла, сучасна, в мінімалістичному екостилі – я про таке житло мріяла завджди.
Якось мама сказала фразу: «Роби, як для себе». Звичайно, після цього я старалася ще більше і розраховувала, що мама віддасть нам цю квартиру. Але я зловила облизня і лишилася ображена й розчарована.
Бо коли мама перед цим Новим роком назовсім повернулася в Україну, вона подякувала мені, дала 1000 євро і сказала, що буде жити в новій квартирі зі своїм обранцем – теж розлученим однокласником, з яким вони колись мали одне до одного почуття, а тепер кілька років підтримували зв’язок на відстані.
У мене просто слів немає і сил коментувати цю ситуацію. З мамою ніякого бажання спілкуватися, от прост она все руки опустилися. Ми недавно взяли машину нову, сімейну, велику, але якби я знала, що так мама вчинить – то ми би з Максимом і дітьми краще б їздили на старій, а гроші відклали на перший внесок, треба ж нам про щось більше думати врешті решт.
Мама мені допомогли, як виявилося, навіть не збиралася. Вона мене мама всі ці роки просто експлуатувала. Дуже від цього гірко й прикро. Мені дуже потрібна думка збоку – чи права я, що ображена на маму. І як спілкуватися з нею надалі?
Автор – Олена М.
Фото – авторське.