Ви замислювались коли-небудь над тим, наскільки довго може існувати кохання після шлюбу? Рік, три роки, а після десяти років спільного життя, це все ще можна назвати коханням?
З власного досвіду можу сказати, що люди надто ідеалізують це поняття. Можливо, кохання взагалі не існує. А все те, що ми відчуваємо – це звичайнісінька реакція мозку на гормони. Багато хто говорить за пристрасть, яка зазвичай присутня на початку стосунків і розчиняється у повітрі за роки подружнього життя. Можливо, просто люди плутають потяг з високими почуттями.
У мене з моїм чоловіком усе складається саме так. Ми одружилися коли були ще зовсім молодими. Почали жити разом у його батьків. Вже тоді було не до романтики, побут її просто знищив.
Потім я народила нашого первістка. Через кілька років з’явилась друга дитина. Ми не мали часу один для одного, бо його відбирала турбота й піклування про малюків.
Коли діти вже трохи підросли, ми почали замислюватись про власне житло. Придбали квартиру в кредит.
Чоловік був змушений поїхати за кордон на заробітки, що виплачувати борг і на щось жити. Я лишилась сама з двома дітьми.
Ми у шлюбі вже десять років. Коли чоловік повертається із заробітків, йому не до нас. Він хоче тиші й спокою. Просто відпочивати, щоб його ніхто не чіпав.
Але ж я теж не байдикую. Я ходжу на роботу, а ті гроші, які він присилає не витрачаю на аби що, лише на саме необхідне. Більша частина йде на сплату кредиту. Решта на комунальні послуги, та речі для дітей і для нас з чоловіком. Я намагаюсь не витрачати зайвого, щоб чим швидше виплатити кредит.
Якось запитала чоловіка куди поділась наша любов, а він відповів, що виявляє його тим, що дбає про нас. А на ніжності та романтику у нього немає ні часу, ні сил.
Не таким я уявляла подружнє життя, коли ще була не заміжня. А у вас схожа ситуація, чи час не вплинув на ваші романтичні стосунки?