Вся родина від мене відвернулася, коли дізналася правду.
Насправді, я цього не хотіла роботи, але коли зрозуміла, що Юра нічого не відчуває до своєї Олесі, то вирішила все взяти у свої руки.
Жінок – розлучниць засуджує наше суспільство, але ніхто не знає, мабуть, що просто нестерпно жити під одним дахом з людиною, яку не любиш.
Колись Юра любив свою дружину, навіть не дозволяв виходити їй після декретної відпустки на роботу. У них є двоє чудових діточок, вони вже підросли.
Коли я зустріла Юру, він був дуже пригнічений. А побачились ми на одній виставці у музеї.
Зрозуміла, що зустріла, свою рідну людину. Як багато ми говорили про мистецтво, про наші вподобання.
“Ілоно, – сказав він, – мені дуже подобається з тобою спілкуватись”. Тоді я подумала, що Юрі бракує спілкування, уваги. Почали переписуватись.
Він одного разу признався мені: “Вдома дружина заклопотана домашніми справами, постійно на кухні, перестала за собою доглядати. Натякав їй про це, та Олеся не зважала. А потім дійшло до того, що окремо почали ночувати. Привикли вже до такого способу життя”
Спочатку я була в ролі “другої жінки” для Юри, а потім хотіла більшого. Зустрічались у місті, від людей не ховались, було байдуже, що хтось із знайомих побачить.
Так тривало рік. А потім не витримала і підштовхнула Юру на відчайдушний крок: “Зрозумій, Олесю, тебе не кохаю, а Ілона змінила мене, я почав знову бачити красу цього світу. Йду від тебе,” – так розказував про це Юра.
Було важке розлучення, але… маємо, що маємо. Діти Юри часто приходять до нас у гості. Ми разом гуляємо, як дружня сім’я.
Прикро, що Олеся через свою таку недбалість втратила чоловіка. А я втратила рідних – вони дуже засмутились, бо навіщо мені одружений?
“Навіщо, Ілоно, ти залізла в чужу сім’ю, зруйнувала її”.
На що не маю відповіді. Бачу лише одне – Юра зі мною щасливий.
Думаю часто: як так може бути? Якщо людина у шлюбі, а чоловік немилий у сімейному житті, то навіщо так жити? Адже людина створена для щастя, бо життя одне…
Автор – Наталя У