Всі ці півтора роки, поки його родина закордоном, мені приділяв увагу мій шеф. Хоча робив він це ще раніше. Нарешті я з ним зійшлася – його навіть троє моїх дітей не відлякують. Я дуже щаслива!!!
Трошки розповім про себе. Сама я з села з Полтавщини, батьки рано полинули на небо, тому виховувала мене бабуся.
Бабусі було важко, працювала вона за двох, аби мене підняти. В колгоспі, а пізніше в орендаторів, а крім того брала замовлення додому на шиття – бабуся гарно шила і мала професійну швейну машинку.
Я все це бачила і дуже хотіла, коли виросту, віддячити бабусі Ніні. І в мене вийшло.
Я старанно вчилася, не бігала на побачення в юності, а все робила для того щоб стати на ноги і почати добре заробляти.
Вступила на бюджет у виш на міжнародний факультет, знаю англійську мову на високому рівні.
Після університету почала працювати, але одразу вийшла заміж і одне за одним народила трьох дітей.
Чоловік Вадим був заможний, тому про своє матеріальне становище я могла не думати.
Але виявилось, що чоловік любить не тільки мене. Коли дізналася про його численні зради – подала на розлучення і опинилася з дітьми сама в двушці.
Вадим змусив мене за квартиру відмовитися від аліментів і забути про його існування. Зараз він давно вже живе в Німеччині й про нас не згадує. Навіть коли сталося повномасштабне він не вийшов на зв’язок, не запитав, як діти.
Ну та небо йому суддя, я давно викреслила цю людину зі свого життя, наче його й не було. Єдине – вдячна за хороших дітей, яким зараз 12, 7 і 5 років.
А тепер до суті. Я працюю у солідній фірмі перекладачем, виховую дітей, допомагаю фінансово бабусі – у її будинку в селі є вже всі зручності і новий ремонт.
На особисте життя у мене особливо немає часу, хоча й трапились кілька швидкоплинних романів. Та й мало хто з чоловіків не лякаються трьох дітей насправді.
І все ж таки такий чоловік в моєму житті є. Вже давно, років зо три, мені приділяє увагу мій шеф. Але він одружений чоловік, тому був для мене табу.
Попри мої відмови, він завжди, чим міг, допомагав мені з дітьми, завжди йшов на зустріч на роботі.
І от лише зараз, кілька місяців тому, я здалася. Всі ці півтора роки, поки його родина закордоном, він мені продовжував приділяти увагу, опікувати, оточувати турботою, допомагати.
Я повірила, що дійсно кохає, це з усього видно. Люди, в мене троє дітей, я точно не жінка для легкого відпочинку.
Отже, нарешті я з ним зійшлася – його навіть троє моїх дітей не відлякують.
Зараз я дуже щаслива, вже на новій машині їжджу – подарунок коханого.
А далі життя покаже, як воно буде, і все розставить по своїх місцях. Зараз треба жити в моменті і дякувати Всесвіту за кожну щасливу мить.