Він пробув на Київському престолі близько року. Понад півстоліття був правителем Полоцька. Досі дослідники ламають голови над історією життя цього князя. Його називали Чародієм. Але чому?
Мітка чаклуна
Народження князя оповите таємницями. З’явитися світ йому допомогли волхви. Немовля, що народилося, мало на своїй голові «виразкою». Волхви, згідно з «Повістю Временних Літ», порадили матері не видаляти «виразку», щоб вона слугувала хлопчику своєрідним оберегом.
Що таке виразка? Історики досі не дійшли єдиної думки, що могло позначати це слово. Можливо – родима пляма, але це мало ймовірно, тому що в ті часи люди не видаляли родимі плями. Можливо залишки плаценти, які в ті часи шанувалися як амулет від різного роду напастей.
Сучасники князя вважали цю загадкову «виразку» відміткою чаклуна, за що поза за очі його називали чарівником і перевертнем.
Княження у Полоцьку
На полоцький престол князь зійшов 1044 року, після смерті батька. Молодий Всеслав почав активну зовнішню політику. Рухаючись у напрямі Західної Двіни, князь завоював племена ливів, куршів та земгалів. На цьому його походи не скінчилися. Через кілька років під його владою опинилися прибалтійські народи латгали та села, на території яких будувалися міста-фортеці. Згідно з інформацією, зазначеною ченцем Нестором, під час правління Всеслава Брячиславича кордони Полоцького князівства значно розширились.
Сильний і впевнений у собі та своїх можливостях князь просто не міг не обійти своєю увагою Київ. Він не був охоплений жадобою до влади. Скоріше спортивний інтерес. А чому б йому, правнукові князя Володимира Святославовича не стати біля урядового керма. На престол претендував не лише він. У спину князю дихали дядьки – три брати Ярославича, які то билися між собою, то періодично укладали перемир’я і підтримували один одного. З Ярославичами Всеслав волів не конфліктувати. Водив дружні стосунки.
Розбрат
Але розбрату зрештою уникнути не вдалося. Ярославичі, незважаючи на дружбу, постійно бачили в половецькому князі загрозу та агресора. Такою стрімкою була його загарбницька політика. Всеслав Брячиславич був хитрий, розумний, прозорливий. Дізнавшись, що Рюриковичі бажають розпочати змову з нащадками шведського короля Стенкила, князь влаштував у Швеції язичницькі бунти.
Ярославичі вирішили діяти. Заманивши хитрістю племінника Всеслава в Оршу, куди вони нібито запросили його на переговори, Ярославичі заточили його в поруб – в’язницю, побудовану навколо ув’язненого.
У неволі князь пробув 14 тижнів. Свободу він здобув, коли половці розгромили Ярославичів у битві на Альті. У 1068 році половці стрімко увірвалися на територію Київської Русі. Народ почав вимагати, щоб Всеслав був відпущений на волю, тому що вважали його талановитим воєначальником, який розумівся у військовій справі краще за Ярославичів. Боягузливі князі, втікаючи з Альти, сховалися в Києві. Народ бунтує та звільняє бранця. Люди вимагають, щоби полоцький князь зайняв Київський престол. Але що примітно, він був проти.
Всеслав був Київським князем лише 7 місяців. Правління закінчилося приходом Ізяслава Ярославича, за спиною якого стояло польське військо, що перевищувало сили. Всеслав був змушений повернутися до Полоцька. Київ був зайнятий Ізяславом та його синами.
Всеслав, що повернувся в рідні землі, поділив їх між своїми синами.
Згідно з легендами, полоцький князь умів перетворюватися на звіра, і набувати вигляду вовка. Мабуть, Всеслав носив на плечах під час бою шкуру цієї тварини.
Також є припущення, що Всеслав Брячиславович міг бути язичником або двовірником. За його правління на Полоцькій землі починають будувати православні храми.
Князь Всеслав є одним із персонажів «Слова про похід Ігорів».