Щодня протягом 38 років чоловік приходив у пустелю, щоб копати тунель. Він не дозволяв собі вихідних та відпусток, а своє секретне дітище ревно оберігав від чужих очей. Поступово місцеві жителі припинили звертати увагу на чоловіка на ім’я Вільям Шмідт. Його прозвали «кротом», привітно віталися і не розпитували про задум. Але одного разу він просто не прийшов, а двері в тунель напрочуд виявилися відкритими.
Шмідт приступив до розкопок у далекому 1900-му році. Він приходив у пустелю з невеликого шахтарського містечка, розташованого поряд, тож городянам було не до нього. Хтось вважав його божевільним, хтось бідолахою, що не знаходить собі місця серед людей. А він, незважаючи на розмови та засудження, приходив на «своє місце» і копав.
Для копання траншеї він іноді використовував кирку, іноді відбійний молоток, щоб зруйнувати міцніші породи, а бувало, що Вільям використовував динаміт, але так уміло і старанно, що і місцева влада вирішила не турбувати спантеличену якимись особистими питаннями людину.
Ніхто не розумів, як у крота з’являвся потрібний інструмент. Він увесь час копав і, відповідно, не працював. Але й боргів у продуктових будівельних магазинах у нього теж не було.
Містяни були охоплені золотою лихоманкою і не розуміли, навіщо копати пісок, якщо можна копати золото. Тільки на це опонент відповідав усім однаково: «Це найкоротший шлях. Ви зрозумієте».
Все йшло своєю чергою, жителі містечка вирушали за золотом, Шмідт копав. Але одного разу звуків кірки не зазвучало в належний час. Минув день, другий. Жителі околицьких будинків повідомили, що давненько не бачили дідуся. Тоді шериф подався подивитися, що ж відбувається біля тунелю. Але нікого поряд не виявилося, а двері були відчинені.
Декілька добровольців вирушили на пошуки творця бункера в пустелі. Але через кілька сотень метрів їм стало ніяково в непроглядній темряві та віддаленні від міста і вони повернулися. Будівля була досить вражаючою, але здавалася хисткою, тому більше до неї зайти ніхто не ризикнув. І лише в наш час спеціально підготовлена та споряджена експедиція подолала тунель Шмідта від початку до кінця.
Щоб це зробити, екстремалам довелося подолати 2087 метрів. Тільки уявіть, одна людина прокопала під землею траншею завдовжки понад 2 км. Крім грандіозної споруди, шукачам вдалося виявити сліди перліту, який свідчить про наявність тут колись золотоносного пласта. Цілком можливо, що чоловікові вдалося знайти золоту жилу, яку він успішно обробив. Після чого Вільям зібрав здобуте золото і просто втік. Коллін Фолкнер, який брав участь в останній експедиції, заявив, що Вільям Шмідт, який постійно висміюється, все-таки виявився хитрішим за всіх.