Весілля. Найкращий день у моєму житті. Я стояв перед коханою жінкою, тримаючи її за руки, і вслухався в слова священника.
— Чи обіцяєш ти любити її в радості та в горі, у здоров’ї та хворобі?
Я посміхнувся, дивлячись у її очі, сповнені щастя.
— Так! – відповів я твердо.
— А ти? – запитав священник, повертаючись до неї.
Вона зробила глибокий вдих.
— Так… – сказала вона.
Але тільки-но ми зібралися обмінятися обручками, двері різко відчинилися!
🚪 Хтось зайшов у церкву з гучними кроками…
— ЗУПИНІТЬ ЦЕ! – голос чоловіка прорізав тишу.
Усі повернулися на звук. Я подивився на нього і відчув, як серце завмерло.
— Ти що тут робиш? – злякано спитала моя наречена.
Він зробив кілька кроків уперед, дістаючи з кишені документи.
— Я тут тому, що вона МОЯ ДРУЖИНА! – сказав він і кинув документи на підлогу.
📄 Свідоцтво про шлюб. З його ім’ям. І з ЇЇ.
Зал охопив шок. Гості почали перешіптуватися.
— Що це за дурниця? – я ледве вимовив.
— Це не так, я можу все пояснити! – вона схопила мене за руку, але я відступив.
Її очі панічно бігали по залу.
— Ти мені казала, що розлучена! – я не вірив у почуте.
— Я збиралася… Я подала документи… Просто вони ще не підтверджені…
— То ти БРЕХАЛА мені весь цей час?!
Гості завмерли, чекаючи моєї реакції.
Я глянув на священника. Він опустив руки, бо не міг продовжувати церемонію.
— Я кохаю тебе! Будь ласка, це нічого не змінює! – благала вона.
Але для мене змінилося все.
🔥 Я скинув обручку на підлогу, розвернувся і пішов геть.
👰♀️ Позаду залишилася наречена, її таємниця і весілля, якого більше не було.
🔥 Як би ти вчинив(-ла) на моєму місці?