Весілля йшло ідеально. Розкішний банкетний зал, гості у святковому настрої, я – у білій сукні, мій новоспечений чоловік – у елегантному костюмі. Ми були готові зробити наш перший танець як подружжя.
🎶 Мелодія почалася… Я поклала руки йому на плечі, він – на мою талію, і ми зробили перші плавні рухи під романтичну музику.
Аж раптом двері залу відчинилися… і вбігли поліцейські.
— Ім’я та прізвище! – голосно запитав один із офіцерів, дивлячись просто на мого чоловіка.
Я застигла. Він різко відступив від мене, а в залі запанувала тиша.
— Що відбувається? – я глянула на нього, але він мовчав, наче скам’янів.
— Ви маєте право зберігати мовчання. Все, що ви скажете, може бути використано проти вас у суді! – продовжив офіцер, надягаючи йому наручники.
Я відчула, як земля йде з-під ніг.
— Це якесь непорозуміння! – вигукнув мій чоловік.
— Непорозуміння? – один із гостей встав із-за столу. Ти вкрав у мене 50 тисяч доларів і думав, що я цього не дізнаюся?
Мій погляд метнувся від поліцейських до обуреного гостя.
— Що?! – я дивилася на чоловіка, не вірячи у те, що відбувається.
— Ти жив з двома паспортами, відкривав бізнеси, набирав кредити та кидав людей! – продовжував гість. Я не міг тебе знайти, доки не побачив фото з твого весілля у соцмережах!
Мої руки тремтіли. Я не впізнавала людину, з якою щойно обмінялася клятвами.
Поліцейські відвели його до виходу.
Він озирнувся, зустрівся зі мною поглядом і сказав:
— Вибач…
🚪 І вийшов із залу назавжди.
Я стояла в центрі кімнати у весільній сукні, а всі гості мовчки дивилися на мене.
Весілля було зруйноване.
Але я дякувала долі, що дізналася правду зараз, а не після років життя з шахраєм.