З чоловіком ми побралися ще досить молодими, вже через рік в нас народилась донечка Галинка.
Жили ми окремо від батьків, тому допомагати нам з дитиною було нікому.
Коли Галині виповнилось два рочки, мені терміново потрібно було вийти на роботу, та поряд завжди під рукою була моя вірна подружка Оксана, яка ще й була нашою кумою, хрещеною для донечки.
Оксана жила поряд з моїм будинком по сусідству і так склалося, що ще й ми працювали разом на поштовому відділенні. Ми підлаштували так наші зміни, щоб можна було завжди на когось залишати Галинку.
Та в цей день я дуже погано себе почувала на роботі, мій директор мене відпустив додому. Коли я ввійшла до будинку, то побачила те, чого аж ніяк не очікувала.
Мій коханий чоловік тримав в обіймах, ще тоді мою найкращу подругу і куму, а в сусідній кімнаті спала Галинка.
Чи зчинила я “бурю”? Та ні, адже розуміла, що моя дочка може прокинутись і про все дізнатись, а цього я аж ніяк не хотіла.
Я запропонувала чоловіку зібрати речі і піти, адже жили ми на той час в будинку, який мені дістався від бабусі.
Десь глибоко в думках, я чекала, що Олег прийде просити вибачення, буде оправдовуватись. Та цього не сталось. Як і від Оксани я не почула жодного виправдання.
Через якийсь час Олег подав на розлучення, а ще через трохи я дізналась, що Оксана чекає від нього дитину.
Моє життя ніби зруйнувалось, я не змогла більше тут залишатись і переїхала жити з дочкою до батьків у місто.
Чи зможу я пробачити колись їм цю зраду? Мабуть що ні. Адже тато від Галинки пішов не один, а забрав ще й її хрещену.
Як би мені важко не було, та якісь вищі сили мені постійно допомагають.
Через знайомих я дізналась що Олег почав частенько заглядати до чарки.
Інколи в мене бувають такі моменти, що я уявляю нашу зустріч, як хочу почути від нього запитання про донечку, та цього не стається.
Чому так? Невже він зміг так швидко нас розлюбити?
Хіба так можна жити і забути про свою рідну дитину, маленьку донечку, яка ні в чому не винна?
Автор – Успішна Емма