Так, в той час, коли мої подруги з дітьми ходять по кафе і відвідують розважальні центри з атракціонами, їздять і літають навіть на моря закордон, їдять червону рибку і таке інше, для моїх трьох дітей звична їжа – дешеві каші, супи з макаронами, які розварюються на всю каструлю, і запечений або варений гарбуз, бо навіть картопля не завжди є, де на неї грошей брати?
Сосиски у нас на столі – це велике свято, а нормальні якісні мясо і риба – це взагалі подія, яка стається раз ан кілька місяців і діти її потім довго пам’ятають і чекають знову.
Про якісь хороші десерти навіть мова не йде, дешеве печиво типу “Марія” – наше все, ну хіба ще якесь варення з хлібом. Ще я сухарики сама в духовці роблю, діти їх заміть чіпсів їдять, якщо присолити.
Я заміжня мама трьох дітей. У мене дві дочки.9 і 8 років, і маленький синочок, якому 7 місяців. Останнім часом дуже важко спілкуватися з чоловіком. Він не працює, живемо на мої декретні і виплати по багатодітності. В місяць це разом 3 000 гривень.
Чоловік ходить поїсти до мами, але мене з дітьми свекруха не годує, каже, що в неї не така вже й велика пенсія, щоб нас всіх прогодувати. А у мене батьків нема, я сирота.
Майже всі мої гроші йдуть на комуналку, більше майже нічого не лишається. Сил уже немає терпіти постійні суперечки, і діти все це бачать і чують.
Постійно дорікає грошима, що я багато витрачаю, а я навіть на манікюрі ніколи не була і волосся не фарбувала, елементарно косметикою не користуюся, лише дешевим дитячим кремом, соромно комусь сказати!
Чоловік шукає роботу, але вже другий рік нічого підібрати для себе в нашому райцентрі. От я не розумію. Він же знав, що таке троє дітей! Це втричі більше відповідальності, турботи і фінансів.
Повністю виховання діток і побут він скинув на мене. У його розумінні – я ж у декреті і нічого не роблю. Цілий день лежу на ліжку і читаю книжку. При цьому всю домашню роботу хтось робить! Дякую, дівчата дуже допомагають.
Думала, син якось зблизить, а вийшло навпаки. Сумно. Наче стараєшся, хочеш, як краще, а вийшло як завжди. Коханою жінкою себе не відчуваю. Хотіла з ним поговорити спокійно і, як завжди, вийшла суперечка.
Не хочу такого рівня життя, яким живемо зараз, ні собі, ні своїм діткам. Навіть все, що на душі назбиралося, нема кому й висловити.
Подруги у мене є, але сміття з хати не хочу виносити. Думала пожалітися свекрусі, а в результаті сама залишилася винною, адже Антон просто не може знайти роботу, а на аби яку за 7000 він не піде з вищою освітою.
І що його робити? Як змінити своє життя? Житла у мене свого нема, йти нікуди. Тут ми хоч в квартирі чоловіка живемо і діти мають дах над головою.
Хоча діти тут прописані, тому до їхнього повноліття і я маю право проживати тут і нікуди не йти в разі розлучення. Але я не уявляю, як жити з Антоном під одним дахом, якщо ми розійдемося, він же до мами жити не піди.
Дуже вірю, що отримаю тут якісь корисні поради і побачу світло вкінці цього тунелю!
Фото – авторське.