Живу я маленькому селі, де всі один про одного все знають. Тому я завжди дбала про те, щоб у мене все було ідеально.
З чоловіком виховали двох дітей, сина Юрія і дочку Уляну.
Наша дочка коли вийшла заміж, то пішла жити окремо, чоловік їй дістався, як то кажуть, з грошима. Купили вони собі двокімнатну квартиру, зробили гарні ремонти, тай гарно собі живуть. До мене приїжджають час від часу, але в більшості кличуть мене до себе.
Я за дочку рада, що їй так пощастило в житті. Всім своїм подругам хвалюся, як її чоловік любить. Їсти вони готують разом, ні в чому їй не відмовляє, цього літа навіть на море закордон її відправив, аж на цілий тиждень, то така задоволена приїхала, не могла мені натішитись.
А ось син мені недавно невістку привів, восьма ранку, вже півні піють, сонце високо, а вона ще в ліжку спить.
То де таке видано, а сніданок чоловікові хто буде готувати? Тай в селі роботи вистарчає. Якраз огірки пора законсервувати на зиму, цибулю зірвати, то вона не думає про те, чим зимою чоловіка годувати буде.
Я сама жіночка побожна, до церкви за годину швидше йду, щоб встигнути помолитись перед службою, тай з людьми поспілкуватись. Кажу своїй невістці: “Завтра неділя, так собі розплануй, щоб перш ніж до церкви піти, маєш їсти наварити, а в нас заведено так, ще здавна, що на неділю обов’язково мають бути вареники зі шкварками і борщ червоний”.
Мені вже з хати потрібно виходити, а невістка і не думає мені сніданок давати.
Приходжу на кухню, а вона там вівсянки з фруктами наварила, та хіба то їжа на неділю? Після цього я вже до церкви накручена пішла.
Кажу сину, що з такою жінкою він скоро мені схудне, нехай щось робить з нею, бо я так довго терпіти не зможу. Або нехай забираються жити окремо, щоб мене в селі не зганьбити.
Жіночки з нашого села організували поїздку до Зарваниці на Хресну Дорогу, я вже й невістку зі собою взяла, думаю поїде трохи, помолиться, може розум до неї трохи прибуде.
То краще б я її з собою не брала, вона мене перед жіночками зганьбила. Ми по черзі читали молитви, а вона, виявляється, не знає як молитися “Царю Небесний”. Та я горіла зі встиду, а Зенька мене питає: “Звідки я таку невістку взяла?”
Я кажу: “Зень, не питай, обкрутила мого сина, видно батьки не дуже її вихованням переймались. На роботу не ходить, сидить цілими днями в комп’ютері і мені говорить, що їй за це гроші платять”.
Вона думає, що я стара і не мудра, та я ще розуміюсь, щоб гроші заробляти то треба наробитись. Син цілий день на будові важко працює, а вона в хаті сидить.
Я вже готова до свахи дзвонити, що то за дочку вони виховали, що вона нічого не знає і на роботу не хоче їхати.
Можливо ви мені порадите, як невістку привчити до роботи?
Автор – Успішна Емма