В суботу я збиралася весь день поратися на грядках, тому замовила собі піцу щоб не готувати обід. Коли на моє подвір’я зайшов незнайомий чоловік, я вирішила, що це кур’єр привіз піцу. Але чоловік був без сумки і це мене насторожило.
– Не впізнаєш мене, донечко? – сказав незнайомець, і до мене, нарешті, дійшло, що до мене вперше за багато років завітав мій рідний батько.
Замість того, щоб кинутися до нього з обіймами, я запитала його, чого він прийшов, а він чесно зізнався, що у нього зараз настільки складний період, що йому йти нікуди, і він згадав про те, що у нього є донька.
Я навіть не знала, що на це сказати, бо останній раз я бачила батька, коли мені було 12 років. Той день, коли він зібрав валізи і пішов від нас, я не забуду ніколи. Тато забрав з собою всі цінні речі і залишив нас з мамою практично без нічого.
У батька з’явилася інша жінка, мама про це знала, але мовчала, бо хотіла зберегти сім’ю заради того, щоб я росла в повній родині. Тато довго жив подвійним життям, а потім таки наважився нас з мамою залишити, і пішов до своєї нової пасії, забравши з собою абсолютно всі цінні речі.
Мама тоді дуже важко переживала цю подію, до того ж вона боялася, що сама мене не зможе утримувати. Мені здається, що якби батько сам не пішов, вона б і надалі терпіла його вибрики. Але він знайшов собі іншу жінку і навіть нічого не пояснив. Тато й раніше міг загуляти на кілька днів, тож мама довго чекала на його повернення.
Батько сам подав на розлучення і відтоді зник з нашого життя на багато років, ми навіть не уявляли де він і що з ним. Фінансово батько нам не допомагав, ми з ним не бачилися багато років.
Коли я виходила заміж, я спробувала його розшукати, але даремно – ні родичі, ні його друзі не знали де він. Тому мій батько пропустив всі найважливіші моменти в моєму житті: випускний, весілля, хрестини моїх дітей. А тепер з’явився, наче нічого і не було, і просить його прийняти у себе.
Всі ці роки тато жив як хотів, навіть про нас не згадував. Ми з мамою самі в усьому давали собі раду, адже всі його родичі теж від нас відвернулися. Незважаючи на всі труднощі, мама виховала мене сама. Завдяки їй я здобула хорошу освіту і змогла досягти кар’єрних висот.
Зараз у мене все добре, я доволі забезпечена людина, заробляю пристойні гроші, тож допомагаю матері. Ми з чоловіком собі збудували великий будинок за містом і хотіли забрати до себе маму, але вона сказала, що хоче залишитися в своїй квартирі, тож ми просто зробили їй капітальний ремонт і допомагаємо продуктами і грошима.
Батькові я дозволила залишитися на кілька днів, щоб придумати, що робити далі. Але потім сталося щось неймовірне – моя мама вирішила його пробачити і забрати до себе. Вона хоче дати батькові другий шанс, адже дуже його любить.
Я її не розумію, навіщо їй це? Невже вона забула, як батько з нами повівся? Не знаю як вона, але я не збираюся змінювати ставлення до цього чоловіка. Він для мене пусте місце. Шкода, що я не можу маму відговорити від вчинку, про який вона точно пошкодує.