– Розлучення не буде, я на це не погоджуся, – категорично заявив Михайло Оксані. – Я тобі і так багато всього пробачив, тому не вигадуй.
Оксана дивилася на свого чоловіка, якого кохала без тями, і здається, вперше в житті побачила, який він насправді. Правду кажуть, що любов сліпа…
Вона добре пам’ятає той день, коли прийшла додому і не знала, як сказати батькам, що вона заміж виходить… за Михайла. Мама тоді дуже просила її одуматися, а коли Оксана таки вперлася і настояла на своєму, все її весілля мама проплакала, бо розуміла, що з цим чоловіком її донечка щасливою точно не стане.
Хоч і любила свою доню, але Михайла як зятя до себе додому не захотіла приймати, тому пішла Оксана жити до свого чоловіка. Та майже з перших днів вона зрозуміла, чому плакала мама.
Михайло був з тих чоловіків, які абсолютно не пристосовані до сімейного життя. З дружиною він не вважав за потрібне ні про що радитися, гроші їй не давав, приходив додому коли заманеться і не пояснював, чому затримався.
Оксана все ще сподівалася, що чоловік зміниться, тому ніколи на нього не скаржилася своїм батькам, але мама і без її слів все бачила і розуміла, бо ж жили в одному селі.
Проживши з чоловіком 17 років, Оксана наважилася їхати на заробітки в Німеччину, куди її давно кликала одна її знайома. Але через донечку, яку вона саму не могла залишити, Оксана відмовлялася.
Але, як тільки донька закінчила школу, Оксана сама набрала свою подругу і попросила знайти для неї роботу. Михайло одобрив плани дружини, бо жили вони тоді доволі бідно, а сам їхати на заробітки він не збирався.
В Німеччині Оксана пробула 8 років, за цей час доньці квартиру купила, а їхній з Михайлом будинок до ладу довела. Приїхала додому на весілля доньки, і там їй добрі люди донесли, що у Михайла інша жінка є.
– Ти кому віриш: їм чи мені? – став відпиратися чоловік. – Та люди просто нам заздрять, тому і придумують різноманітні небилиці.
Хоч і любила Оксана свого чоловіка, але розуміла, що диму без вогню не буває, тому вирішила залишитися вдома на якийсь час, щоб все перевірити.
Щоранку Михайло збирався і їхав з дому першим автобусом у місто, начебто на роботу, але коли Оксана його розпитувала, де він працює і скільки заробляє, чоловік різко відповідав, що це не її справа – рахувати його гроші, мовляв, нехай вона свої євро краще рахує.
А шо тут рахувати, якщо Оксана всі зароблені гроші в нерухомість вкладала: спочатку в квартиру для доньки, а потім в їхній будинок. Для себе вона жодного євро так і не відклала.
Одного разу чоловік поїхав першим автобусом, а Оксана за ним слідом, наступним в місто поїхала. Пішла на ринок, і там побачила свого Михайла, який йшов під ручку з миловидною панянкою.
Вона пішла за ними, але так, щоб чоловік її не помітив. Тоді і стало зрозуміло, що все, що їй говорили про походеньки чоловіка, було правдою.
Коли Михайло приїхав ввечері додому, Оксана сказала, що все знає, і що вона хоче розлучення. На що Михайло їй відповів, що вона теж не свята, не зрозуміло чим займалася за кордоном, але він їй все пробачає. На розлучення він не погоджується.
Слова Михайла були настільки цинічними, що Оксана навіть не знала, що йому на це відповісти. Набрала доньку, попросилася до неї на ніч.
Також зателефонувала подрузі в Німеччину, щоб та піднайшла їй знову роботу. Життя дало тріщину, але добре, що нехай пізно, але Оксана побачила, яким насправді є її чоловік. В їхніх стосунках багато років вона його любила, а він біля неї жив як хотів, і планує і далі так жити.
Оксана розуміє, що треба повертатися за кордон і заробляти собі на житло. Але щоб потім ним не ділитися з чоловіком, треба спочатку з ним розлучитися. Чи як? Яка ваша думка, як правильно тут зробити?