Є у мене одна стара знайома, я знаю Катерину вже чимало років, хоча особливих дружніх стосунків у нас з нею не було, ми просто інколи зустрічаємося в одній компанії, бо маємо спільних друзів та знайомих.
Зараз Катерині майже 35 років. Вона всі ці роки жодного разу не була заміжньою, а цієї весни таки вийшла заміж за чоловіка, який на 7 років старший за неї.
Перед весіллям Катерина з ним більше року зустрічалася, але разом майже не жили. Чоловік, Михайло, практично до самого весілля з Катериною був одружений з іншою жінкою.
Розлучався з першою дружиною Михайло досить поспішно – на той час вже було заплановано нове одруження, призначена дата його весілля, а документи про розлучення з якихось причин затримувалися.
І моя знайома Катерина, відповідно, стала хвилюватися. Але все обійшлося, дякуючи долі, заяву подали вони до РАЦСу вони вчасно, весілля відсвяткували гарне, тепер живуть разом як всі нормальні люди.
У першому шлюбі у Михайла залишилися двоє дітей. Він платить зараз аліменти, але з дітьми своїми майже не спілкується.
– Діти у нього ще зовсім маленькі, тому спілкуватися з ними потрібно через колишню дружину, – пояснила мені якось, ніби виправдовуючись, Катерина. – А у Михайла мого зайвий раз розмовляти з нею немає ніякого бажання і це зрозуміло, гадаю. Ось підростуть діти, буде їм хоча б років 8-10, купимо їм телефони та будемо спілкуватися тоді просто лише з ними напряму. Без колишньої дружини мого чоловіка, так краще буде усім.
Коли я побачила Катерину, вона дуже щасливою була.
– Якось недобре виходить, – наважилася я тоді їй сказати. – Виходить, Михайло твій до останнього мав власну сім’ю, коли зустрів тебе. Треба совість мати.
– Мені? – знизує плечима Катерина. – Чого б це? Про що ти говориш? Вони з дружиною ще до мене жили разом дуже погано, суперечки та непорозуміння були між ними щодня. Михайло постійно ночував то в своїх мами й тата, то в офісі.
– Чого ж не йшов з сім’ї тоді, раз каже, що там було так недобре? – поцікавилася я.
– Він би давно пішов, але ніяк не міг зважитися через дітей. У них одна дитина з’явилася, а потім відразу друга. Якби не я, до цих пір би вони так недобре жили і не мали б спокою. А так він тепер зі мною щасливий, а його колишня теж собі когось знайде і у неї сім’я буде хороша, в якій і вона пізнає своє щастя. Михайло же був упевнений, що їм без нього буде погано. А тепер ось пішов, і все у них нормально там? Всім тільки краще від того, що вони розлучилися. Дітям він гроші перераховує непогані і вчасно, вони ростуть в спокійній обстановці, сам щасливий теж. А якби не я, так би досі сиділи та сперечалися там щодня.
Вислухавши Катерину, я всю ніч не спала. У мене в голові не вкладається, чому вона вважає, що Михайлу, його колишній і дітям їх допомогла? Хіба вона добре зробила, коли зустрічалася з Михайлом ще до розлучення законного?
Чи, можливо, Катерина таки дійсно права і тепер, замість однієї нещасливої сім’ї, будуть дві щасливі родини?
Фото ілюстративне.