«В Карпатах ще багато лежить незнайдених літаків з війни»,- таким був ключовий меседж мого звіту з пошуків літака Юнкерс-88 коло гори Яйко Ілемське,
Долинський район. Та багато людей відносилося до цього твердження скептично. Мовляв: «Вам чисто випадково повезло знайти один літак! От і тіштеся, всіх їх давно вже здали на метал місцеві вуйкИ». Та не пройшло і пів року як Андрій Кірянов дав наводку на Ярослава і ще на один літак, на цей раз Юнкерс-52 коло Буковелю, повідомляє Файна Сторінка.
Цей літак розташований лише за шість кілометрів по прямій, його навіть було б видно з оглядових майданчиків якби він там просто сів, а не розбився. Тим не менше місце його падіння цілком може бути на ваших зимових селфі з лижами.
Двигун від літака
Ми знали орієнтовне місце де літак лежить, знали що його добряче покрамсали за совєтів і що не ми одні про нього в курсі. Останній момент найбільш важливий. Тобто якщо ми хочемо хоч щось побачити – то потрібно поспішати вже і зараз. Нагадаю сумну історію літака коло Яйка Ілемського. Ми на кілька тижнів затрималися з його пошуками через негоду і свята. Коли нарешті прийшли на місце падіння, то половини деталей вже кудись зникло. В той же час дуже схожі залізяки з’явилися в продажу на інтернет аукціоНах.
В нас є хороша багаторічна традиція святкувати день народження Любка в горах. Ось вже як шістнадцять років підряд ми йдемо хто зна куди щоб випити за його здоровлє. Компанія змінюється, місце кожен раз інше: незмінним залишається тільки Люпко. Якщо минулого року була «Овуляція-2018», то цього року Любко назвав акцію з пошуку збитого літака «Хеллоуінське Опришництво». Бо де Довбуш – там і Опришки, тобто ми.
«Лучший мой подарочєг, ето ти»
Любко
Є дві системи як ефективно їхати в гори на вихідні. Перша: можна виїжджати з міста в п’ятницю ввечері, ночувати десь в горах і зранку мати цілий день на подорож. Ми так і робили коли шукали літак під Яйком. Але це добре коли не треба йти пів ночі до місця де впасти спати.
А можна виїжджати зі Львова о 3-4 ранку і бути на тому ж місці за схід сонця. Так не потрібно йти в темноті до місця ночівлі, але зате спиш і киряєш менше. Любко, Глобальний, Ромко та Hvvi-шний Василь поїхали в п’ятницю. А Sunnyman, Бригадир і Я – в суботу.
Хата на полонинці
Всередині просторо і чисто
Третя ранку, мене будить дзвінок телефону раніше від будильника на 3-15:
– От заварений в люк! Що за водокАнал так рано дзвонить!, – думав я.
– Ну що ви там, вже виїхали?, – радісно спитав голос Люпка.
Вони якраз готували собі гречку в колибі і «сушили підштанки» після зустрічі зі «смотрящим» за звіриною в горах. Я побажав їм «надобраніч – смерчу наніч» і пішов будити друзів що заночували в мене дома. Спільна ночівля це не лише посиденьки на кухні, а й суттєва економія часу на добирання вранці.
Свіжі ведмежі сліди на дереві
Смотрящий
На газовому пальнику підштанки не просушиш
Ефективний спосіб швидше закип’ятити чай
Ніколи так не робіть!
Ну а далі порожня дорога до “Бухавєля” і парковка коло дальнього возера. Звідти потрібно три години йти до маловідомої колиби на заниканій полонинці в самому серці Горган. Там ми, по плану, залишаємо в хаті усі важкі речі і лише з власною зайвою вагою йдемо займатися боді-шейпінгом у Жерепі.
Якщо не знати де ця хата то можна її на полонинці в туман і не найти
Всі важкі речі лишаємо тут
Хоч це і малоходжені Горгани – найдикіша частина Карпат, та шлях до полонинки надійно промаркований пластиковими пляшками та фантиками від цукерок. Вони лежать обабіч стежки і чітко вказують напрямки не тільки до колиби, а й до всіх найближчих грибівниць. Гм, а як тут люди орієнтуються взимку коли сніг? Та Йой, що я таке дурне придумав: звідки гриби в горах взимку! Взимку мєсні сидять дома. Тому цей літак і пролежав ту стілько років. Бо навіть зараз доїхати до полонинки можна лише на вузькому квадроциклі і то з бензопилою.
Дорога до полонинки
Колись тут рубали ліс, от і полишали металобрухту…
В горах відновлюєшся значно швидше ніж в місті. Тож друзі в колибі встигли файно виспатися після нічних пригод в лісі і вже з нетерпінням чекали на нас. Любко навіть вийшов кілометр назустріч. Швидко поївши смачними саморозігрівними пайками з Хайлендера ми рванули догори як навіжені. Ще б пак, всім хотілося дізнатися чи є там той літак взагалі! А якщо його не виявиться, то бити Голема до нестями Ну і бажано ще вернутися назад засвітла.
Протестовано Барбосом, мнєсо справжнє!
Ага, так от чого вона стіко років простояла!
В колиби ще зберігся автентичний дерев’яний дах!
Від полонини до літака потрібно було ломитися стрімко вверх. Юнкерс, по суті, мав лежати в жерепі у точці «Зю». Саме тому його і не розтягнули лісогуби бо їх просто так високо не буває. Впав би літак нижче у ліс – то і гайки б не лишилося. Впав би трохи вище на цекоти – туристи б розтягнули на сувеніри.
Дорога вверх до літака.
Спочатку шось було прорізано трохи
А далі пішов бурелом
На підйомі «маркованих» стежок вже не було. Дуже б мені пригодилася розтяжка в стилі Жана Клода Ван-Дама, колоди переступати. Час від часу траплялися старі райштоки, але вони йшли не туди куди нам було потрібно. З певної висоти ми зайшли у хмару, земля і гілки жерепу навколо вкрилися шаром снігу. Його якраз вистачало щоб обморожувати руки і слизьгати наші ноги. Та снігу було замало щоб нагнути жереп до землі і так зробити нам прохід. «Якщо жереп любиш – то він пускає», казав мені Ярослав. А ми його не просто любимо, кохаємо! Тож десь після сорока хвилин взаємних ласк та обнімань ми втратили в жерепі одного свого товариша….
У пошуках букви Зю
Ну, і куди нам йти далі?!
Та фіг його знає, в кожного своя точка Зю
Дороги тут немає. Просто деремся Жерепом
Ми добрячих десять хвилин йшли через весь цей мордохльост на звук Ромкових охканнь, ахканнь та прицьмокувань. Його ріст дозволяв бачити поверх жерепа. Розгледівши в тумані характерну прогалину він стрімголов телепортувався до неї.
Звідси ми прийшли
Це вже другий літак на рахунку цього прапора
Звільнившись від лагідних обіймів жерепу я аж сам зробив два рази Ку. Ще б пак! Адже по центру прогалини лежав ДВИГУН! І не просто двигун від якогось трильовщика, а характерний авіаційний карлсон з поршнями по колу. Коло двигуна на купі валялося ще багато всякого залізяччя. Ура, бити мене не будуть. Нижче додаю світлини цього всього, аби було для історії. Соррі якшо їх троха забагато.
Типова поза дослідника літаків
Хтось акуратно це все зніс на купку
Циліндр з повітряним охолодженням. Водяне охолодження у літаках було непопулярне. Куля пробивала радіатор і літак падав.
За роздумами як і шо тут було
Видно що пальці троха змістило від удару
Діаметр циліндра для масштабу
Барбосу цей літак не цікавий
Василь шукає закладку
Цей же двигун на літаку. Фото з Вікіпедії
Після програшу в першій світовій війні Німеччині заборонили будувати військові літаки. То ж під транспортним соусом вони клепали вантажні Юнкерси-52, але із «недокументованою» можливістю довстановити ще два двигуни і пару кулеметів. Коли прийшлося захоплювати світ то німці швидко переобладнали вантажні Юнкерси під військові потреби і пустили їх на фронт. Після війни цей цей Юнкерс ще довго служив у різних країнах в цивільній авіації здобувши славу автомата Калашнікова серед літаків. Навіть зараз в каталогу Люфтганзи числиться цей літак. То ж нам цікаво було скільки двигунів було тут…
Двигун і втулка для гвинта
Так це все колись виглядало
Кусок поплавленого дюралюмінію
Знайшли балансир
Вдосхочу надивившись на це чудо техніки ми ще трохи пройшлися по прогалині де не було жерепу. На щастя снігу тут стало менше ніж на вершині звідки ми прийшли. В очі кидалися свіжі ямки в грунті, кусок хліба поруч із залізяками і упаковки від батарейок Крона. Тобто хтось тут копав з відносно дорогим апаратом Фішер, ну або з імпульсним Піратом. Дуже захотілося щоб зараз пішов густий лапатий сніг та вдарив мороз. Він би унеможливив коп і все це могло б спокійно лежати собі далі до весни… А там буде видно, може цей звіт підніме інтерес до цього літака.
Подвійна вихлопна труба. Таким чином забиралося тепло для обігріву салону
Я не спец в літаках. Але виглядає як якийсь тягарець чи балансир
А це вже фото в стороні від купки
Видно свіжі ямки
Неподалік першого двигуна ми знайшли другий і третій, десь до ста метрів відстані. Тобто всі три дирчика є на місці ще й відносно недалеко один від одного. Напевно ця прогалина власне і утворилася від падіння літака і ще досі не заростає. А потім літак згорів(спалили), весь дюралюміній поплавився. Така ситуація могло статися якщо літак летів занизько та зачепився за хребет. Наприклад він збився в темноті з маршруту і просто не знав що знаходиться в горах. Через це пального були повні баки і він добре горів.
Другий двигун
Третій двигун
Кусок поплавленого дюралюмінію
Якої ж сили був удар що все так погнуло!
Чому я вважаю що ямки свіжі? Бо сніг тут щойно випав кілька днів тому. Якби вони були давно то він би все засипав.
Якась неавіаційна фігня поруч. Може це був вантаж у літаку?
Все оглянувши йдемо назад до своєї купки
Інша версія що його збили коло Коломиї і тут він просто впав втікаючи додому. А потім літак спалило КГБ чи місцеві піонери. Бо всесоюзний АН-2 був жигулями в порівнянні з німецьким Мерседесом тридцятирічної давності. А потім браві піонери оплавнений дюраль здали на металобрухт. Чув інформацію що до 70-х років цей літак ще був у відносно «хорошому» стані.
Характерна ознака авіаційної техніки. Всі гайки зі шплінтами, щоб не розкручувалися.
Палець посередині циліндра (так має бути) і збоку. Таке враження що двигун хтось розбирав
Тойже балансир
Напевно кріплення двигуна
Ех, шкода пташки
З прогалини в сторону колиби жереп був трохи більше втоптаний ніж всюди решта. Це наводило на певні роздуми та суттєво полегшувало просування вперед і вниз. В принципі, це старе залізо не шкода, хай собі забирають. Шкода людей що тут загинули. Шкода якщо це місце заросте жерепом і через п’ятдесят років ніхто про нього не згадає.
Ми десь годину там просиділи поки не перебрали кожну деталь
То ж цікаво що це могло бути і як воно колись працювало
Циліндри хоч і великі, та нетяжкі. Бригадир запросто його тримає.
Якийсь поршеньок. Замалий як на цей двигун
Андрій Кірянов висунув гарну ідею: встановити пам’ятні таблички на місцях падіння літаків. Я цю ідею повністю підтримую та буду йому всіляко йому допомагати. Якщо Ви бажаєте долучитися то пишіть йому в приват. Він багато років займається літаками, має авторитет у цій сфері і знає схожі місця по всій Україні. Можливо хтось має вихід на Буковель і вони згодяться допомогти. Це пам’ятник буде видно в бінокль з оглядового майданчика.
Десь там Буковель
Добре шо нам повезло з погодою. Можна сміло викладати фото і не боятися за привязку
Хімік і його Турбо кола
Ведмежі сліди
От ми і біля колиби ще засвітла
Вода є на протилежному боці полонини
Вид від води в сторону колиби
Колиба потребує ремонту даху. Ярослав троха доглядає за нею
Ну а далі був традиційний вечірній колибінг, співання пісень, дертя горлянки та намарні спроби розпалити скандинавську свічку з горіхового поліна. Що ми йому вже тіко не робили – а горіх не горів навіть у пічці. Треба з цього дерева сауни і колиби робити, може довше стоятимуть. Приємно нам було згадувати аналогічні дні народження рівно десіть років тому на Молодій, чи лякання медведя в колибі під Яйком Ілемським, яку власне і спалили. Обіцяємо продовжувати цю традицію Опришківства і на наступний рік. Довольні собою та сьогоднішнім днем йдемо спати.
Любко приготувався на випадок якщо його буде вночі палити
Подарог
Рости широкий!
Я тепер знаю з чого був зроблений біблійський кущ що горів і не згорав
Правильно! Це був горіх
Як ми його тільки не мучили
Робосаня
Я люблю Експлорер
Вночі було непристойно тепло. Ми виїжджали зі Львова при – 5, а ту в горах на пурєдній висоті стало плюс десіть. В жару воно довго не спиться…. То ж поприбиравши колибу і лишивши її в кращому стані ніж було до нас ми всі разом пішли боротися з «маркуванням» стежки. Користь від цієї роботи подвійна: і Карпати стануть чистіші, і літак роззявам важче буде знайти. Якщо ж Ви адекватно-зацікавлений цим літаком то пишіть будь-ласка Андрію. Він надасть точні координати. Також ми обоє будемо дуже вдячні за будь-яку інформацію по інших можливих місцях загибелі літаків в Карпатах і не тільки.
Дистанційна чухалка пса
Залишаємо тут Горокракс на згадку
Троха фоток інтерєру колиби якщо хтось надумає сюди йти
Крім даху дуже добре було б ще поремонтувати пічку
Одна велика простора кімната якраз зручна для подібних дійств
Видно потьоки на стінах від дирявого даху
Вирішив перевірити що там нового на Експлорері
Всі неспалені дрова ми занесли в колибу. Жеби були для наступних туристів
Рішаємо якою дорогою йти назад в Буковель
Зазвичай броцик дорогою назад куди менший
Дякую всім за компанію, душевний настрій і чудові вихідні. Буду дуже вдячний за ваші враження викладені тут на форумі. Цікаво як воно все виглядало з іншої сторони.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!