Ох і пощастило мені зі свекрухою…
Живу я в селі, сім’я в мене хороша.
Мама Марія, тато Володимир і є ще брати Микола і Андрій.
Хоч і роботи в селі багато, але ми завжди швидко і весело все виконували. В нас в сім’ї завжди панувала дружня атмосфера, ми один одного підтримували та йшли на компроміс.
Коли я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Сергієм то вчилася вже в університеті.
Ми часто бачилися коли їхали в автобусі додому. Сергію було по дорозі, адже він із сусіднього села.
Якось в нас зав’язалася розмова, ми часто розказували один одному про навчання… Бувало, що поки чекали на маршрутку, то заходили кудись перекусити, чи випити чаю.
На літо ми почали їздити один до одного, озеро, парк, багато чого було.
Так тривало довший час. Ми зустрілися більше трьох років, перш ніж Сергій зробив мені пропозицію… Він чекав, поки ми завершимо навчання і загалом будемо готові.
Весілля було чудове, після такого хорошого початку я думала, що і спільне життя буде таким ж безхмарним. Я з радістю пішла в невістки, але це була велика помилка.
Мати мого чоловіка, Галина Петрівна, виявилася справжньою “мегерою”.
Вона зразу була проти мене, таке відчуття, ніби я в неї відібрала сина. Завжди для неї я все робила не так.
Крім того на відміну від моєї мами, свекруха навантажувала мене роботою по самі вуха. І так продовжувалося з дня в день.
Як ковтком свіжого повітря для мене мало стати весілля мого рідного брати Андрія. Я вже уявляла як зможу віддихнути, і розважитися на цьому святі. Але і цей день Галина Петрівна вирішила мені зіпсувати.
Вчора, коли мало бути весілля мого рідного брата, моя свекруха вирішила копати картоплю. Її не зупиняло ніщо. І швидше б настав кінець світу, ніж би вона відпустила мене з хати.
Я злилася сперечалася, і все-таки пішла на весілля не копавши картоплі. А свекруха так розізлилася, просто з болотом змішала. Не знаю за, що це мені.
Я не розумію, за що заслужила таке ставлення до себе. Невже я дійсно мала копати картоплю перед весіллям брата? Як би ви вчинили на моєму місці? Чи згодилися б ви і все-таки пішли б на город?
Автор – “АанГа”