Всі мої подруги давно заміжні і дітей няньчать, а я досі в дівках сиджу!
Ніколи б і не подумала, що те, що мій тато нас покине і піде до іншої жінки, так вплине на мене. Відчуття, що він покинув нас з мамою, глибоко врізалося в моїй пам’яті. З того часу я взагалі перестала довіряти чоловікам і, мабуть, вибираю тих, з ким не ладнаю.
Приблизно через два роки мої треті стосунки поспіль закінчилися, і я більше не знала, що робити. Якщо все так піде, я ніколи не вийду заміж і можу забути про щасливу сім’ю.
Друзі навколо мене вже створили свої сім’ї і жили собі щасливо. В мене ж так не виходило.
“Ти дуже вибаглива”, – бідкалася моя найближча подруга.
“Принців не буває. Невже ти цього не розумієш?”, – казала мама.
Але я не відчувала, що провина була в мені. Це хлопці якісь не такі мені попадались, і, на щастя, я завжди дізнавалася про це вчасно.
Я розірвала свої перші серйозні стосунки після того, як Андрій думав що обрати, мене чи роботу за кордоном. Я не річ, щоб бути на “вагах”.
Інші стосунки виглядали дуже перспективними, і все навіть йшло до весілля. Але Матвій хотів, щоб я була лише для нього, і намагався змусити мене припинити зустрічатися з власною родиною. Ну це ж вже зовсім перебір…
Останні стосунки, які я пережила, були з самозакоханим чоловіком на ім’я Юрій. Саме він обіцяв мені багато чого, але зрештою нічого не вийшло.
Я вчасно зрозуміла, що Юра дбає лише про своє благополуччя, і гордо пішла від нього.
Я, як завжди, плакала на плечі у тата. Він впевнений, що у такої дівчинки як я, все буде гаразд, просто на все свій час.
У мене чудові стосунки з татом з дитинства. Хоча вони з мамою давно розлучені.
Тато покинув нас, коли мені було сім. Але вони з мамою залишилися друзями, і він іноді їздив до нас обідати на вихідних. Оскільки навколо розлучення не було ніяких суперечок, у всіх склалося враження, що воно пройшло без ускладнень. Але, мабуть, не все так просто.
Я дуже скучала за своїм татом, у мене була його фотографія біля ліжка і я щовечора посилала йому повітряний поцілунок. Іноді він повинен був забрати мене і повезти в невеличку подорож. Я так чекала ці моменти. Правда, інколи бувало й таке, що такі поїздки відмінялися і хоча я була розчарована, та ніколи не злилась на тата.
А нещодавно я познайомилася з хорошим хлопцем, ми ладнаємо, але є проблема. Я не можу бути з ним і не прискіпуватися до всього. Я знаю, що обов’язково щось та й буде не так.
Мене дратує те, що спочатку він поводиться ідеально, як і всі, і мені доводиться чекати, поки з’явиться реальність і правда. Це марна трата часу, я вважаю. В Михайла, як і в мене, батьки також розлучені. Одного разу він розповів мені цікаву річ.
“Моя сестра десять років так жила. І лише коли вона почала відвідувати спеціаліста і активно займатися цим питанням, все почало прояснятися. Вона зрозуміла, що тато був для неї взірцем для наслідування, і коли він втік з іншою жінкою, вона перестала довіряти чоловікам”, – сказав мені Михайло, і я зрозуміла, що в цьому щось є.
Тато завжди був поруч зі мною, але я досі з важкістю згадую той день, як він покидав з чемоданами нашу квартиру.
Я розмовляла із сестрою Михайла, у нас був схожий досвід. Я повинна сказати, що це відкрило мені очі. Я не вірю, що існують постійні щасливі стосунки, і живу в постійному підсвідомому страху перед тим, як вони закінчаться.
Інколи я закінчую їх сама. Але я ще не придумала, як з цим впоратися. Перший крок полягає в тому, що я поговорила про це з Михайлом.
У когось був схожий досвід? Невже минуле так може впливати на майбутнє?