Індія знову здивувала весь науковий світ. У 2019 році під час реставраційних робіт було виявлено дивну особливість. Дві колони одного з храмів у Шрірангамі розбовталися у прямому значенні слова. Скріплюючий цемент виявився розбитим і колони стали поворотними. Без задньої думки здивовані працівники прокрутили їх до якогось клацання.
Виявилося, що всередині споруди був стародавній механізм, створений із каменю. Найдивовижніше, що незважаючи на сотні, а може й тисячі років, він все ще приводився в дію поворотом колон. Навіщо створювався такий складний і водночас незвичайний механізм? Щоб відповісти на це запитання, робітникам довелося розбити одну з бетонних стін, яка була побудована в середині 20 століття.
За нею виявився прохід із сходами, що йде вглиб землі. Спускатися всередину робітники відмовилися і повідомили про знахідку місцеву владу.
На тиждень храм опечатали від відвідування. Весь цей час спеціальна група дослідників працювала тут. Нарешті стало відомо, що приховувало підземелля в Шрірангамі.
На глибині 36 метрів прохід вивів у куполоподібну залу. Вчені розраховували виявити якусь гробницю або скарбницю, але правда виявилася таємничою. У центрі зали був колодязь, наповнений водою. Його глибину вдалося виміряти – трохи менше трьох метрів. Сама криниця, як і підземелля, була прикрашена різьбленими барельєфами віман – стародавніх літаючих засобів.
Вода з колодязя виявилася хоч і трохи, але радіоактивною. У ньому було виявлено молекули важких металів. Під час додаткового дослідження виявилося, що на дні криниці знаходиться 6 циліндрів. Їхній точний склад досі невідомий. Але дослідники вважають, що це були сплави радіоактивних металів та базальту.
Відповідно до сучасних знань, щоб безпечно зберігати радіоактивні відходи, їх можна сплавити разом із базальтом. Пізніше з’ясувалося, що колодязь виконаний саме з базальту. До речі, вік води в колодязі близько 8 тисяч років, якщо вірити індійським експертам. Виходячи з цієї версії можна припустити, що цей колодязь був місцем радіоактивних відходів у Стародавній Індії. Відходи могли залишатися після запусків знаменитих віман, які досі невідомо, на якому паливі взагалі пересувалися. Тому, цілком можливо, що відкриття в храмовому комплексі Шрірангам допоможе відкрити істину про давньоіндійські літаючі об’єкти.
Одне із зображень вімани на стінах храмів в Індії. Джерело: