Вже 10 років, як я заміжня. Виходила заміж я пізно, склалося так, на той час мені вже було 28 років. Вадим на п’ять років старший за мене. Коли ми з ним познайомилися, я дізналася, що мій обранець вже був одружений, і у тому шлюбі у нього було двоє дітей.
Тоді я до цього поставилася досить таки спокійно, так як вважаю, що було б більш дивно, якби в своєму віці він ні разу не одружився, значить він відповідальна та хороша людина, виходить.
Діти в Вадима були чудові, я з ними познайомилася і відразу ми дуже швидко знайшла спільну мову. Жили діти Вадима далеко від нас, в іншій області, тому бачилися ми зрідка, тільки під час шкільних канікул проводили час разом.
Але ми з чоловіком його дітям завжди допомагали, купували одяг, возили на море і ніколи не забувалися про них ні на хвилину. Ми в усьому старалися їм допомогти.
З колишньою дружиною Вадима відносини у нас теж склалися не найгірші, наче все нормально було, але у мене особливо бажання спілкуватися з нею ніколи не було, я думаю, що жінки, які були на моєму місці, зрозуміють чудово мене.
Хоча сама та пані намагалася почати спілкування зі мною, як з подругою, та я особливо не мала до неї якихось хороший дружніх почуттів і настрою, і вона, врешті-решт, залишила свої спроби подружитися зі мною. Я трималася на відстані з нею.
Так склалося, що дітей у нас з Вадимом немає, на жаль. Ми, звичайно, хвилювалися трохи з цього приводу, та зробити нічого не вдається, ми тут безсилі. Згодом ми забули про наші особисті проблеми, тому що час минав, Вадима діти росли, і потребували більше уваги до себе.
Колишня дружина мого чоловіка згодом стала мамою ще двох дітей у другому шлюбі, а потім розлучилася з тим чоловіком.
Ми дуже добре розуміли, що в багатодітній родині, діти трохи різноманітності мають. Тому ми регулярно намагалися дітям, коли вони приїжджали, купувати потрібний одяг та речі, які були їм необхідні. І намагалися купувати багато всього різного, і хорошої якості. Щоб вони не відчували себе гірше інших діточок.
За всі ці роки, я полюбила цих дітей як своїх, тому всі подарунки робила їм від чистого серця. І вони відповідали мені взаємністю. Я, звісно, не хотіла забезпечувати ще двох чужих дітей, тому намагалася робити покупки для дітей Вадима сама, я не хотіла віддавати все грошима, адже не знала, як їх витрачатиме колишня чоловіка.
При цьому діти завжди залишалися задоволені всі, вони нам були вдячними, тому що самі вибирали, що їм потрібно. Я просто знала, що колишня чоловіка, досить несерйозна людина, і може витрачати гроші на свої розваги, а не на дітей.
Тому все, що дітям Вадима хотілося, вони отримували приїжджаючи на канікули до рідного тата. Але якщо раптом їм могло знадобитися щось терміново, ми тут же відправляли грошима. Правда, це були невеликі кошти.
Не зогледілася я, як 10 років минуло, колишній дружині цього всього виявилося мало. Вона вирішила подати на аліменти офіційно, і взяти з мого чоловіка велику суму за всі минулі роки, адже він гроші не давав їй на руки.
Ні, ну хіба так може вчинити нормальна людина? Адже ми навіть і не підозрювали, що вона може так повестися з нами, адже всі ці роки ми в нормальних стосунках були. Для нас з Вадимом це великі проблеми тепер і велике розчарування.
А як же ми тепер маємо довести, що всі ці роки ми дбали про дітей і практично їх утримували? Зараз доньці чоловіка 13 років, а синові – 12. Одна надія на них, що скажуть правду про свого тата і все, що ми робили для них всі ці роки.
Але, напевно, на жаль, навряд чи хтось буде враховувати їхню думку. Ми ж ні чеків не зберегли, навіть не просили їх ніколи, ніяких доказів не залишили. Ми з Вадимом навіть подумати не могли, що колись таке станеться. Зовсім не очікували такого розвитку подій.
А зараз перша дружина Вадима просто хоче зробити вигляд, що всього цього ніколи не було. Це так негарно з її сторони. Я, звичайно, чула про такі випадки. Але не думала, що таке з нами трапиться у нашій родині, ми з зі щирим серцем ставилися до них і допомагали у всьому.
Як вчинити в цій ситуації? Чи варто шукати правду і щось комусь доводити? Та чи є тут вихід якийсь, адже це такі великі гроші, яких у нас ніколи й не було?