Величезна пустеля, випалена сонцем. Хиткі піски, полон яких смертельний. Відсутність води і всіх звичних для нас благ цивілізації. Так можна описати середовище, де живуть із століття в століття туареги – народ групи берберів.
Колись берберські племена запекло воювали з мусульманами, відстоюючи ідолопоклонство. Але Іслам все ж увійшов в їх серця, придбавши в їх особі витривалих і відданих послідовників, які понесли його прапор далі.
Туареги, що мешкають в щільному кільці пустелі, не особливо цікавилися новою релігією. Вони так і продовжували жити по-старому, слідуючи своїм старим звичаям, додавши туди дещо з Ісламу.
НАЩАДКИ ЛЕГЕНДИ
Кожен народ вірить в свою індивідуальність і значимість. Туареги вірять, що їх коріння сягають давньої правительки і легендарної амазонки – Тін Хіни. А знайдена під час археологічних розкопок гробниця з недоторканими багатствами ще більше затвердила їх у своїй правоті.
Можливо, ця віра і привела до того, що роль жінки в їхньому товаристві займає таку високу позицію, якій немає аналогів в світі, і зведена трохи ледве не на рівень матріархату.
РАЙ ДЛЯ ФЕМІНІСТОК
Спекотні туареганки володіють правами, про які феміністки навіть і не мріють.
Це вони, «дочки» Тін Хіни, користуються незаперечним авторитетом у племені. Це їм належать будинки і худоба, яка в умовах пустелі є питанням життя й смерті, не менше.
«Тварини – все для туарегів. Ми п’ємо їх молоко, їмо м’ясо, використовуємо шкуру, продаємо їх … Помруть тварини – помре і плем’я », каже літній кочівник.
Якщо ж сім’я туарегів розпадеться, що трапляється досить часто і в основному з ініціативи дружини, то з нею залишається все: діти, будинок і худоба. Розлучена жінка не відчуває негативу з боку оточуючих, навпаки, вона з легкістю може вийти заміж ще раз.
Чого не скажеш про невдаху чоловіка. Знехтуваний дружиною, він беззаперечно повертається в будинок своєї матері, разом з розбитим серцем несучи тільки одне – свого верблюда.
ДОРОСЛІ РОЗВАГИ, ЯКІ ПРИХОВУЄ ТЕМРЯВА
Туареги, які живуть далеко від ісламського світу і мусульманських проповідників, прийняли Іслам по-своєму. Вони ігнорують багато з того, що Іслам категорично забороняє, і свято шанують національні традиції.
Так, вони не бачать нічого поганого в дошлюбних статевих зв’язках юнаків і дівчат. Під покровом темряви таємничий незнайомець залишає верблюда біля хатини своєї коханої і проводить з нею ніч. Сім’я дівчини ввічливо вдає, що нічого не помічає, головне, щоб гість встиг піти до настання зорі і зберегти інкогніто.
БУТИ ЧОЛОВІКОМ
Після досягнення 18 років, юний Туарег вельми своєрідно вступає в доросле життя. На сімейному святі йому урочисто вручаються дві речі: гострий кинджал і хустку до 40 метрів в довжину, білого або синього кольору. З цього дня і протягом усього життя хустка – «тагельмуст» – буде приховувати його обличчя, залишивши тільки очі, немов символ мужності. Більш того, відкрити обличчя для туарега вважається таким же ганебним, як ходити голим в нашому розумінні.
Все перевернулося в їх племені – туареганки, на відміну від чоловіків, не носять паранджу, іноді покриваючи тільки волосся.
«Жінки красиві і ми хочемо бачити їх красу», стверджують туареги.
Після одруження чоловік поселяється в будинку подружжя. Забобонні кочівники вважають, що духи, які живуть в голові чужинця, здатні нашкодити родині дружини, тому всі «отвори» в голові – рот, ніс і вуха – слід щільно закривати. Ось і ще одна причина, чому істинний Туарег ніколи не показує своє обличчя.
Чоловік не може ділити трапезу з жінкою, з якою не можна вступати в сексуальні відносини, а їсти разом з матір’ю дружини і зовсім вважається верхом непристойності і здатне привести його в жах.
Грамотність теж не зараховується до числа їхніх достоїнств, бо основними заняттями сильної статі вважаються утримання сім’ї, землеробство, розведення худоби і захист племені. Зате дівчаток навчають премудростям читання і письма з дитинства, поклавши на них роль берегинь культури свого народу.
КОРОЛІ ПІСКІВ
Незважаючи на удаваний матріархат, не все так сумно для «синів» легендарної амазонки.
Політика – виключно чоловіча справа і вирішується в суто чоловічому колі. Хоча десь там, за завісою, все ж не обходиться без жіночого шепоту…
Але де їм дійсно немає рівних, так це в пустелі, бо туареги – її справжні діти.
Тільки вони здатні виживати при палюій денній спеці, яка доходить до 60 градусів.
Ухилитися від укусу гадюки, що несе миттєву смерть.
Зняти напад спраги, посмоктуючи камінчик, що сприяє збільшенню слини.
Орієнтуватися серед постійно рухомих барханів.
І вони вже більше тисячі років виживають в кільці Сахари, маючи за душею всього лише намет і верблюда.
Автор: Зайнаб Маюр