26 листопада 2021 року Кабмін представив новий порядок визначення бідності в Росії. Тепер замість прожиткового мінімуму використовують новий показник під назвою “кордон бідності”, який щокварталу індексується за рівнем офіційної інфляції. Тієї самої, яка ніколи не збігається з реальними даними.
І тут чарівним чином рівень бідності впав. Згідно зі звітом Росстату від 11 березня 2022 року, кількість бідних у Росії за підсумками 2021 року становила 16,1 млн осіб, або 11% населення. Їх би вистачило, щоб повністю заселити Нідерланди чи три Ірландії.
Нинішня середня межа бідності – 11908 рублів. Має людина дохід 11900 рублів на місяць – жебрак, отримує 12000 рублів – вже немає. Але чи зможе він прожити за ці гроші? Звичайно, ні. Реально бідних, що живуть на межі людей набагато більше, ніж заявляє фантазійна статистика.
При цьому найважчий стан мільйонів людей не викликає економічно мотивованого протесту. Якщо в недружній Європі сотні тисяч громадян виходять на вулиці не лише через зміни у пенсійній системі, а й через незначне подорожчання бензину, то в Росії «маховик» народного обурення так само імпортонезаміщений, як і все інше.
Старі, що лазять по сміттєвих бака і стоять з протягнутою рукою, – це норма, звична для всіх картина в російських містах. Як і відсутність у багатьох будинках туалетів, водопроводу, газового опалення. Люди давляться за простроченням і нерідко крадуть їжу та товари першої необхідності, щоби банально вижити.
Росіяни звикли бути бідними та постійно нужденними, виживати у важких економічних умовах. Цьому у наддержаві навчають із дитинства.
У заперечувалося саме існування бідності. Вважалося, що це є капіталістичний феномен. Довгий час бідні розглядалися як соціальна патологія, маргінали та дармоїди, вина за тяжке матеріальне становище яких лежить на них самих, а не на соціалістичній системі.
Ще в 2015 році на сайті ВЦВГД були опубліковані результати соціологічного опитування, згідно з яким самі росіяни оцінили суму, необхідну їм на проживання, в середньому 22.700 рублів на місяць. За 7 минулих років з урахуванням інфляції вона була вже точно вище 30 тисяч. Тобто не багато спільного із «кордоном бідності», запропонованим владою.
Президент Центру соціальних та політичних досліджень «Аспект» Георгій Федоров у грудні 2020 року сказав:
«Навіть президент визнав, що грошей немає у значної частини громадян Росії. Це ганьба для країни, яка постійно качає за кордон нафту та газ та має найбагатших у світі олігархів. Тотальна економічна та соціальна несправедливість: у бідних немає грошей навіть на їжу, а багаті багатіють і купаються у величезній розкоші».