Знаєте важко про це говорити, адже, дуже мало часу минуло…
Ми з моїм чоловіком Олександром, хоча частіше я кличу його Сашком, познайомилися ще в молодому віці…
Це були чудові студентські роки, тоді хоч і важко було, але поруч з Сашком і трава здавалася зеленішою… Він мене завжди підтримував, підбадьорював, надихав перед екзаменами…
Здивуванням стало і те, що в мого тоді ще хлопця, є брат рідний Остап, вони двійнята і хоч народилися в один день, це напевно єдине між ними спільне, а так вони кадринально різні.
Ми були прекрасною парою, я майже фізично відчувала, як деякі дівчата з моєї групи мені заздрили, особливо коли Сашко приносив квіти…
Та і крім того він був чудовим, і на лице і фізична форма не пасла задніх, адже мій коханий був кадетом: високим, світловолосим, підкачаним, і, ну дуже красивим..
Коли я закінчила університет ми відгуляли весілля і переїхали в квартиру до батьків Сашка. А потім коли його батьки покинули цей світ, самі зажили в цій квартирі.
Спочатку в нас народилися синочки Миколка і Славко, а потім донечка Оксанка…
Звісно, важко прийшло нам працювати, щоб дітей забезпечити. Бували часи, коли мій Сашко на двох роботах працював, поки я була з дітьми, хоча і теж попри все намагалася підробляти, торти пекти.
І ось тепер, коли ми пройшли ті важкі часи, я думала, що нарешті буде все добре.
Та коли почалося повномасштабне вторгнення мій чоловік не зміг довго сидіти на місці і все-таки вирішив стати на захист Батьківщини.
Основним його аргументом було те, що це і так рано чи пізно станеться, адже в нього є відповідні знання того заберуть.
З болем в серці я все-таки відпустила чоловіка…
На початку було все добре, а от з кінця тої зими зв’язок з ним пропав. Я почала шукати але…
Мені прийшла страшна звістка, що мій чоловік вважається безвісти зниклим… І замість слів підтримки від його рідного брата я почула: “Ти думаєш лиш про його квартиру. Ти нічого не зробила для його пошуків, а ми зробили пост у фейсбуці.”
Я, яка звернулась до усіх можливих інстанцій, написала мільйон заяв, здала днк і тд.
Чесно, руки опускаються, не знаю що робити… Гадаю, що Остап хоче забрати батьківську квартиру собі, він завжди мене недолюблював…
Що мені робити?
Автор – Автор – “АанГа”