Ми разом Миколою вже 15 років. А почалося це ще з першого року спільного життя. Тоді я і почула від коханого чоловіка фразу: «Навіщо тобі нове пальто, ти ж не ходиш на роботу?».
На той момент я не працювала приблизно місяці і активно шукала нову роботу. Було складно морально, я дуже переживала, що не можу знайти роботу за фахом.
Тоді між нами стався конфлікт, він потім вибачився. Далі якось закрутилося з роботою і в мене, і в нього. Ми купили кілька квартир, моя посада дозволяла мені не думати про гроші взагалі, але водночас вимагала дуже багато сил та енергії.
Аналізувати наше сімейне життя у мене не було часу. Я не залишила роботу навіть тоді, коли з’явилися діти. Я щиро думала, що наші стосунки з чоловіком побудовані на партнерстві, підтримці і коханні. Але я помилялася.
Згодом чоловік перестав дбати про мене. На жаль те, що у мене по суті немає чоловіка, я зрозуміла тоді, коли чоловік попросив мене допомогти завантажити холодильник і пральну машину в автівку під час переїзду в новий будинок.
У мене ніби рожеві окуляри злетіли в ту мить.
Я відмовилась. Він сказав: «Твої подруги без чоловіків якось справляються – і нічого, ти ж ходиш до зали. Он інші дружини тягають і їм нормально». Я сказала, що мені не нормально. Він погрузив сам, але ми кілька днів не розмовляли.
Відтоді я почала розуміти, що це простежується у всьому. Просто раніше якось я цього не помічала. У багатьох випадках для Миколи легше “підключити” мене, ніж шукати інших виходів з ситуації.
Нині все змінилося. Я не відчуваю на нього образи або гніву Просто розчарування. Злюся більше на себе тому, що це я допустила таке.
Переїхала недавно до іншої кімнати. Пірнула з головою в роботу. Не знаю, що робити далі. Двоє дітей-підлітків. Ще й переїхали до Києва з нашого маленького міста, і доводиться все будувати з нуля. Для дітей і так було не легко, вони нічого не знають і думають, що у нас все добре
Поки що я попросила Миколу просто дати мені спокій і не сподіватися, що я «відтану». Раніше я так і робила, оскільки я не конфліктна людина зовсім. Але тепер я зовсім не знаю, що буде з нашою родиною далі.
Фото – авторське.