Мабуть, найприголомшливішим фактом, що стосуються цієї умовної точки в Світовому океані, є результати розрахунків хорватського інженера хвой Лукатела, власне, і обчислено даний океанський полюс недоступності.
Лукатела підрахував, що точка Немо «ближча до людей в космосі», ніж на Землі – до орбіти «населеної» міжнародної космічної станції (МКС) 400 км, а до населеного острова (чилійський острів Пасхи) – майже в 7 разів більше. На нашій планеті в цьому радіусі суші з людей більше ніде немає.
Де це місце взагалі згаходиться? Науково-популярне географічне видання National Geographic дає докладні координати точки Немо (до слова, назвав її так саме «першовідкривач» Лукатела в 1992 році).
Це в південній частині Тихого океану.
Точка Немо насправді є найбільш віддаленою географічною координатою Світового океану не тільки від населених місць Землі, але і від суші в принципі – понад 2,6 тисяч кілометрів до кожного з найближчих двох островів (Махер і Моту- Нуї) і атола Дюси. Всі ці три точки надокеанской поверхні Землі незаселені.
Про неї знали ще до відкриття?
Неймовірно, але факт: відомий американський письменник-містик, автор творів, які літературознавці визначають як самостійний піджанр «лавкрафтівські жахи», Говард Лавкрафт в своєму оповіданні «Поклик Ктулху» (1926 рік) в якості географічних координат затонулого острова-міста, де відбуваються вигадані страшні події, наводить дані за широтою та довготою вельми близькі реально існуючої містичній точці Немо.
Звідки рев?
У 1997 році американське Національне управління океанічних і атмосферних явищ (NOAA) повідомило, що в районі точки Немо його фахівці зафіксували таємничий шум, звук, який згодом отримав назву «Bloop» («рев»). Світові ЗМІ відразу ж підхопили і розтиражували цю сенсацію.
Як повідомляло ВВС, той шум був навіть пронизливіший за інфразвуковий голосовий сигнал синього кита. Однак, провівши більш детальні дослідження, NOAA дала вельми прозаїчні пояснення даному загадковому явищу – це був звук тріскаються і ламаються океанічних льодів, що генерують при цьому потужні низькочастотні звуки.
Кладовище загиблих кораблів
За даними Бі-бі-сі, точка Немо «за замовчуванням» використовується багатьма світовими космічними агентствами як район затоплення відпрацювавших свій вік космічних апаратів і їх шалишків.
Географічне її розташування, велика віддаленість від місць проживання людей, дуже зручні в плані екологічної безпеки подібної утилізації. За даними експертів, на дні Тихого океану в районі полюса недоступності зараз лежить від 100 до 250 кістяків даних об’єктів, які знайшли тут останній притулок, починаючи ще з середини 70-х років минулого століття. Десь в цих місцях в березні 2001 року затопили і те, що залишилося від російської орбітальної станції «Мир», що працювала ще на СРСР (з лютого 1986 року).
Американська професорка Еліс Горман з університету Фліндерс, що спеціалізується на космічній археології (є й така галузь науки), досліджує залишки зруйнованих літальних апаратів з точки зору їх впливу на навколишнє середовище і взаємодії з нею. Вона вважає, що частина незгорілих в атмосфері залишків «Миру» впали на пляжі численних островів Фіджі, а решта затонули в океані.
Там живе «йєті краб»
Про те, що в районі точки Немо в 2005 році виявлено невідомий раніше вид краба, повідомив американський океанограф Стівен Д’Хондт з університету Род-Айленда. Це Kiwa hirsuta (його ще називають «йєті краб» – «краб, якого не може бути, але він існує») – 15-сантиметрове Десятиноге, мешкає в районі гідротермальних джерел в південній частині Тихого океану. Перший (і поки єдиний на сьогоднішній день) зразок (самця) дістали з глибини більш 2 км.
Журналісти відразу ж засипали Стівена Д’Хондта питаннями, чи можливо на дні океану в точці Немо виявити чудовиськ, описуваних Говардом Лавкрафтом. Д’Хондт сказав, що це малоймовірно. Але те, що акваторія даного океанського полюса може надати вченому світу великі відкриття – це факт.