Вважається, що камені Дропа являють собою набір із 716 круглих кам’яних дисків, що датуються 12 000 років. Що цікаво, на них можна знайти крихітні ієрогліфічні знаки. Про це пише Файна сторінка.
Кажуть, що кожен диск має діаметр до 30 см і має дві борозенки, що виходять з отвору в їх центрі, у вигляді подвійної спіралі.
Відкриття таємничих дисків, очевидно, відбулося в 1938 році в горах Баян Кара-Ула на кордоні між Китаєм і Тибетом, де китайський професор Чи Пу Тей виявив систему вирівняних у ряди могил. Скелети мали лише близько 120 см у висоту і мали великі розвинені черепи.
Усередині сусідньої печерної системи Чі Пу Тей і його команда знайшли цікаве наскальне мистецтво, на якому зображені фігури з круглими шоломами. На скелі також були вигравірувані сонце, місяць, земля та зірки, з’єднані групами точок розміром з горошину. Далі в печері команда знайшла колекцію кам’яних дисків, більшість з яких були наполовину закопані в підлозі печери.
Опис каменів Drops подібний до дисків Bi, які є визнаною формою круглого артефакту стародавнього Китаю. Бі-диски — це круглі нефритові диски, датовані приблизно 3000 роком до нашої ери, поширені в провінції Шеньсі.
Цум Ум Нуй
Вважається, що протягом наступних двох десятиліть диски були марковані та зберігалися в Пекінському університеті, перш ніж були передані Цум Ум Нуі для вивчення в 1958 році. Цум Ум Нуі нібито зумів розшифрувати ієрогліфічні символи після чотирьох років вивчення, яке, як він стверджував, розповідає історію космічного корабля, який розбився в районі печери і що на кораблі були люди Дропа. На одному з дисків, мабуть, було написано наступне: «Дропа спустилася з хмар на своєму літаку. Наші чоловіки, жінки та діти ховалися в печерах десять разів до сходу сонця. Коли ми нарешті зрозуміли мову жестів Дропи, ми зрозуміли що прибульці мали мирні наміри».
Кажуть, що Цум Ум Нуі опублікував свої висновки в 1962 році в професійному журналі, і згодом був висміяний і зустрінутий з недовірою. Невдовзі після цього він, за цими ж переказами, поїхав до Японії в самовільне вигнання, де помер незабаром після того, як завершив написання рукопису своєї роботи.
Участь Росії
у 1968 році камені Дропа, очевидно, привернули увагу В. Зайцева, радянського вченого, який повторно опублікував висновки Цум Ум Нуі та провів випробування дисків, які виявили деякі дуже своєрідні властивості. Фізично гранітні камені містили високу концентрацію кобальту та інших металів — дійсно дуже твердий камінь, який ускладнив би первісним людям вирізати букви, особливо з такими дрібними символами. Як записано в радянському журналі “Спутнік”, під час випробування диска за допомогою осцилографа був зафіксований дивовижний ритм коливань, ніби, за словами вчених, вони колись були електрично заряджені або функціонували як електричні провідники.
Вегерер
Імовірно, Ернст Вегерер (Вегенер) був австрійським інженером, який у 1974 році відвідав музей Банпо в Сіані, провінція Шеньсі, де зміг побачити два камені Дропа. Кажуть, що коли він запитав про диски, менеджер не надав йому жодної інформації, а дозволив сфотографувати їх. Він стверджує, що на його фотографіях ієрогліфи не видно, оскільки вони були приховані спалахом від камери, тож зіпсувалися.
В 1994 році німецький вчений Хартвіг Хаусдорф і його колега Петер Красса відвідали Китай і музей Банпо в Сіані в 1994 році, де їм сказали, що кервництво наказало знищити диски оскільки вони офіційно не визнають їх справжність. Хаусдорф з’ясував, що китайський уряд не має жодних офіційних записів про плем’я під назвою Dropa, ні в місцевому районі Цинхай, ні в будь-якому іншому місці Китаю.
Чи хтось із людей Дропа вижив?
На момент відкриття територія печери ще була населена двома племенами, відомими як Хами і Дропи. Антропологи, очевидно, не змогли віднести жодне плем’я до будь-якої іншої відомої раси; вони не китайці, монголи і не тибетці. Вони жовтошкірі з тонкими тілами та непропорційно великими головами, що відповідають скелетним залишками, знайденим у печерах 1938 року. У них рідке волосся на тілі, великі очі та зріст від трохи менше одного метра до 1.20см.
Суперечки
Камені Дропа викликають суперечки, багато хто стверджує, що це не що інше, як обман. Серед аргументів проти їх існування можна виділити наступні:
Вважалося, що Цум Ум Нуі не є справжнім китайським ім’ям. У Китаї про нього не згадується, окрім його зв’язку з камінням Дропа. За словами ентузіаста Dropa Хартвіга Хаусдорфа, Цум Ум Нуй — колишня японська назва, але адаптована до китайської мови.
Переважна більшість імен і джерел неможливо підтвердити, а факт існування радянських чи китайських вчених неможливо знайти.
Хоча повідомляється, що це плем’я людей з карликовим зростом, справжні дропа (інше відомі як Дрокпа) є пастухами-кочами, які населяють більшу частину північного Тибетського плоскогір’я і мають нормальний зріст.
Єдині фотографії кам’яних дисків не показують жодних доказів ієрогліфів. Здається малоймовірним, щоб вчений за чотири роки зміг розшифрувати й зрозуміти зовсім невідому мову. Розшифровка стародавніх писань зазвичай займала десятиліття для кількох команд експертів-лінгвістів, і це навіть тоді, коли їх можна пов’язати з іншою відомою мовою.
Вважається, що кам’яні диски зберігалися в різних музеях Китаю. Однак жоден з цих музеїв не має жодних записів чи слідів про те, щоб камінь Дропа коли-небудь був там.
Факт чи вигадка?
Отже станом на сьогодні більше запитань ніж відповідей. Найімовірнші відповіді зявляться не скоро про те, чи камені Дропа та супровідна історія — це просто частина вигадливої містифікації чи фантастичної історії. Ми не знаємо, чи сотні дисків із доказами відвідування Землі інопланетянами дійсно були виявлені, а факти, пов’язані з цим випадком, приховані.
Друзі, наша команда створила чудовий проект і нам життєво необхідна ваша підтримка: будь ласка, підпишіться на канал у телеграмі і ви зможете насолодитися зокрема цікавими статтями, які пубілкуватимуться лише там.
Не лякайтеся, підписників ще зовсім мало, ми віримо, що зможемо створити свою велику команду поціновувачів цікавого і прекрасного. Цінуємо кожного, окреме спасибі всім, хто підпишеться!