Я в п’ятницю ходила в кіно з одним чоловіком, і там за випадковим збігом обставин зустрілася з своєю донькою, яка привела дітей на мультик.
Спочатку я хотіла від неї втекти, зробити так, щоб вона мене не побачила, і щоб не було зайвих розпитувань. Але мені не вдалося цього зробити, бо мене помітив старший онук, підбіг до мене із словами “Бабусю, а що ти тут робиш? Мамо, а бабуся з нами на мультик піде?”.
Тут вже і донька підійшла, привіталася. Мені було нікуди діватися, і я познайомила їх з Сергієм.
Донька посміхнулася, сказала, що їй дуже приємно, і вдала, що нічого не сталося. Але я по виразу її обличчя побачила, що вона приголомшена побаченим.
Ми розійшлися кожна по своїх сеансах, а вранці, ні світ, ні зоря, Лариса до мене зателефонувала.
– Мамо, ти геть розум втратила? Скільки йому років? Ти в свій паспорт дивилася? А перед онуками не соромно? – стала обурено вона мене картати, не даючи мені сказати жодного слова.
– Ларисо, припини. Сергій молодший від мене всього на 10 років, і я не приховувала від нього свій вік, це його вибір. Зрештою, а тобі що до того, з ким я проводжу час? – спробувала я поставити дочку на місце.
– Ти жартуєш, мамо? Та це відразу зрозуміло, що цей молодий чоловік з тобою через квартиру. Не думала я, що ти така наївна, – каже Лариса.
Вона так розійшлася, що такою розлюченою я її ще ніколи не бачила. Я задумалася – невже Сергій зі мною і справді лише через квартиру?
Мені 53 роки, доньці 30. Лариса у мене єдина дитина. Вона вийшла заміж і живе з чоловіком і дітьми окремо, у зятя була своя двокімнатна квартира.
На початку їхнього сімейного життя їм цього було більше, ніж достатньо. Але зараз у них двоє дітей, хлопчик і дівчинка, і донька розуміє, що рано чи пізно їм треба буде розширятися.
Я живу сама в трикімнатній квартирі. Це житло в свій час придбав мій чоловік, який їздив на заробітки. А до того ми жили, взагалі, в однокімнатній квартирі. Так що я як ніхто розумію, що значить тулитися всім на купі.
5 років тому не стало мого чоловіка і я одна тепер живу. Я пропонувала зятю, щоб він їхав за кордон, разом з бригадою, з якою працював мій чоловік, але зять не захотів. У нього тут є непогана робота, і він не хоче її втрачати.
Наполягати я не стала, справа їхня – як вони вирішуватимуть своє житлове питання. Та тепер я розумію, що вони збираються вирішити все дуже просто – переїхати у мою трикімнатну квартиру.
Про це мені Лариса сама сказала. Вона так хвилюється, що Сергій мітить на моє житло, що пропонує, щоб я уже зараз зробила дарчу на неї.
– Мамо, ми з сім’єю переїхали б у твою квартиру, так для всіх буде краще. Тоді ти сама побачиш справжні наміри свого Сергія, – каже.
– Добре, – кажу. – А я куди? В вашу двокімнатну?
– Навіщо тобі такої великої квартири? Лише зайву комуналку оплачувати. Ми знімемо тобі однокімнатну, цього буде для тебе одної більше, ніж достатньо, – Лариса говорила так впевнено, ніби вона давно все вирішила.
Якби не цей випадок в кінотеатрі, то я б навіть не підозрювала, які грандіозні плани виношує в своїй голові моя донька.
Я ще працюю, добре заробляю, сама себе забезпечую, і можу оплатити комуналку за свою трикімнатну квартиру. Так що в плані фінансів у мене все добре поки-що.
Виглядаю я теж непогано, мені рідко коли дають 50, тому на 10 років молодший Сергій і звернув на мене увагу, бо він не відчув такої різниці у віці. А коли я йому про все чесно розповіла, він відповів, що це не проблема.
Зустрічаємося ми майже 8 місяців. Нічого серйозно не плануємо, поки просто разом проводимо вільний час. Сергій давно розлучений, має 20-річну доньку від першого шлюбу.
Про свої стосунки я нікому не розповідала, і мовчала б і далі, якби не цей випадок.
Тепер питання про оформлення квартири дарчою на мою доньку стоїть дуже гостро. Лариса наполягає на тому, щоб я зробила це негайно, поки майно не сплило в чужі руки, як вона сама каже.
Що мені робити, я просто не уявляю. Відчуваю себе підлітком, який проштрафився. Але якщо подумати, то що я зробила не так?
Дайте слушну пораду, як мені бути.
Спеціально для Українці Сьогодні.