Для багатьох сучасних людей українські традиції святкування Різдва Христвового і звичаї пов’язані з ними в уяві існують лише як набір незрозумілих шаблонв поведінки, які просто наче по сценарію потрібно відпрацювати, зробити селфі і показати в соцмережах процес. Але насправді вони наповнені забутим змістом, пізнаючи який ми занурюємось у нашу природну духовність і свято оживає наче в дитинстві. І саме цей зміст здатен заряджати енергією і наші фото в мережах і захоплювати цілий світ барвами, що є далекмими відблисками не пізнанних таємниць.
Святвечір
6 січня закінчується сорокаденний Різдвяний піст і починаються 12-денні святки. Вони супроводжуються народними гуляннями на честь народження Христа. У слов’ян в ці дні водили вертеп, співали колядки і бажали всім добра на весь рік.
Історія
Святкування Святвечора пов’язано з прагненням християн витіснити популярне в Римській імперії свято 25 грудня (або 6 січня) Непереможного Сонця. Вважалося, що в цей день темрява помітно відступала, а світловий день ставав довшим. Щоб зменшити вплив язичницького свята, в цей день почали відзначати день народження “істинного сонця” – Ісуса Христа. Перші згадки про об’єднане святкування Різдва Христового з’явилися в середині IV століття.
За біблійним переказом, Ісус народився в сім’ї Марії та Йосипа в Віфлеємі. Сім’я тікала від Ірода, який, дізнавшись про прихід Месії, наказав убити всіх немовлят у Юдеї. Після того, як народився Ісус, на небі запалилася зірка, а батьків відвідав Ангел.
Традиції і прикмети
Святвечір традиційно відзначають в колі сім’ї і з молитвами в храмі. У Святий вечір в чужому будинку знаходитися не можна. 6 січня віруючі не вживають алкоголь, замінюючи його узваром або компотом. Крім цього, на столі залишають одну тарілку для духів померлих родичів.
Службу в церкві правлять рівно опівночі. Вночі є час осмислити свої гріхи і вибачитися за них перед Богом. В Україні багато хто йде в храм цілими родинами. Вважається, що Божа благодать тоді точно зійде на всіх близьких.
Перед Святвечіром в Україні прийнято заносити оберемок сіна і стелити його під столом. Там воно повинно лежати до Хрещення. Хорошим знаком було, якщо в ньому переночував кіт або пес.
На заході України в будинок вносили плуг або столярні причандалля, в інших регіонах випікали тістечка у формі інвентарю або збруї.
Щойно на небі сходила зірка – всією сім’єю сідали за стіл. Першим місце займав господар. Святвечір зазвичай починається з запалювання свічки в пам’ять про померлих предків і читання молитви “Отче наш”. Після чого господар будинку благословляє вечерю. Також, перед тим, як почати їсти, глава сім’ї підкидав ложку куті до стелі: скільки прилипне зерен – стільки в новому році з’явиться ягнят.
У Святвечір на столі обов’язково повинні бути 12 пісних страв – на честь 12 апостолів. Головне частування – кутя (ритуальна каша, зварена з ячменю, пшениці або рису). Багато українських господинь в кутю додають горіхи, мак, родзинки і мед. Крім куті, на святковий стіл також прийнято ставити: пісний борщ, вареники, гриби, овочеві салати і соління. Страви водою не запивають – тільки узваром. Кожен член сім’ї повинен потроху спробувати всі 12 страв, при цьому повністю з’їдати вечерю не можна, інакше холодильник буде порожнім весь рік.
Під час вечері незаміжнім дівчатам і неодруженим парубкам не можна сідати на кут стола, щоб не залишитися без пари. До завершення вечері не можна виходити з-за столу і з дому, щоб не впустити в житло нечисту силу.
У Святий вечір прийнято на самому почесно місці в будинку ставити дідуха – пшеничний, вівсяний і житній сніп, який, за повір’ям, охороняє будинок від злих духів і уособлює благополуччя сім’ї.
За повір’ям, опівночі з 6 на 7 січня потрібно відчинити вікна і двері, щоб Різдво увійшло в будинок.
Різдво
Відповідно до біблійної розповіді, в цей день в Віфлеємі в хліві Діва Марія народила Ісуса Христа. Першими, хто привітав новонародженого, були пастухи. Пізніше до немовляти прийшли волхви-мудреці зі Сходу.
Невід’ємним атрибутом українського Різдва є колядки. У цей день колядники ходять від до хати до хати, сповіщаючи благу звістку про народження Божого дитя.
У всіх храмах проходять божественні літургії, а сім’я збирається за святковим столом, вітаючи один одного словами: “Христос народився! Славімо його!”
У різдвяну ніч традиційно дівчата ворожили на судженого. Бездітні сімейні пари просили Діву Марію подарувати їм дитину.
На Різдво закінчується 40-денний піст, тому на святковий стіл часто ставлять багато м’ясних страв. За святковим столом прийнято співати різдвяні пісні, бажати один одному здоров’я і згадувати все хороше, що було в минулому році.
Чому відзначають 7 січня
Християнська церква вважає, що Ісус Христос народився 25 грудня – через дев’ять місяців після Благовіщення, яке святкується 25 березня і символізує історію про явище архангела Гавриїла Марії. Однак православні і католики відзначають свято за різними календарями.
Римський імператор Юлій Цезар ввів календар, практично такий же, як сучасний, – Юліанський. Однак він виявився не зовсім точним. Земля робить оборот навколо Сонця приблизно на 12 хвилин повільніше, ніж думали древні римляни, і тому календар почав зміщуватися. За півтори тисячі років він відстав на 10 днів. Тому Папа Римський Григорій XIII ввів реформу. Реформований календар назвали Григоріанським.
Неточність Юліанського календаря продовжує збільшуватися і становить зараз 13 днів. У 2100 році, через неточності юліанського календаря, Різдво буде випадати вже на 8 січня.