Я сказала рідні свого чоловіка, щоб не приїжджали до нас на його день народження, мовляв, у нас інші плани і нас не буде вдома. Але замість того, щоб з розумінням поставитися до ситуації, свекруха на мене образилася.
Тепер чоловік вважає, що я посварила його з родичами, хоча насправді все не зовсім так. З однієї сторони, я розумію свого чоловіка – він любить своїх батьків і не хоче бачити очевидних речей. Але з іншої – це його батьки, і я не зобов’язана їм в усьому догоджати.
Після весілля ми відразу пішли жити до мене в квартиру. Це житло для мене купили мої батьки. Квартира в новобудові, двокімнатна, з сучасним ремонтом. Можна сказати, що чоловік прийшов на все готове. Але для мене це було не важливо, головне, що ми любимо одне одного.
І все було чудово, поки до нас в гості не почали навідуватися батьки мого чоловіка. Спочатку я навіть була рада їхнім візитам, намагалася приготувати щось смачненьке, щоб їх пригостити. Але потім вони до нас зачастили. Спочатку мама, а далі і сестра чоловіка.
Свекри живуть в селі, і свекруха стала залишатися у нас ночувати. Це в якійсь мірі створювало нам дискомфорт, адже її візити почастішали настільки, що не було жодного тижня, щоб вона у нас не ночувала.
А потім, за її прикладом, до нас почала приїжджати і залишатися ночувати також і зовиця. Мені все це не подобалося, та я мовчала. Проте, сталася одна ситуація, яка змусила мене переглянути своє ставлення до родичів чоловіка.
Якось зовиця приїхала до нас і я побачила, що речей у неї більше, ніж зазвичай. Я обережно запитала, на скільки часу вона планує у нас затриматися, а вона спокійно мені відповіла, що планує бути до тих пір, поки не знайде роботу.
Її відповідь мене збентежила, бо одна справа приїхати на день-два, і зовсім інше – затриматися на невизначений період. Тому я стала думати, як випровадити зовицю з своєї квартири.
Стала я допомагати їй із пошуком роботи, в мене багато знайомих є, і я знайшла кілька варіантів. Та сестрі чоловіка не підійшов жоден з тих, які я пропонувала. Вона хотіла знайти таку роботу, щоб не треба було багато працювати, але щоб добре платили.
Коли я побачила, що минуло два тижні, а зовиця нічого не знайшла – спить до обіду і харчується за наш кошт, то я прямо сказала чоловікові, що треба щось робити, бо далі так тривати не може.
У чоловіка наближався день народження, ювілей, і я сказала, що ми хочемо оновити ремонт, тому зовиці треба повернутися додому, поки ми будемо проводити ремонтні роботи.
Коли ж наступив день свята, я сказала, що ми нічого не святкуємо і не треба до нас приїжджати. Та свекруха і зовиця були настільки настирливими, що довелося сказати їм правду у вічі – мені набридло те, що вони зробили з мого дому безкоштовний готель.
Ці слова так зачепили родичів мого чоловіка, що вони перестали з нами спілкуватися. А мій чоловік злиться за це на мене, каже, що я йому ювілей зіпсувала.
Але до чого тут я? Це його родичі вже всі межі перейшли, і мені потрібно було захистити нашу сім’ю. Я не вважаю нормальним приїжджати без попередження і залишатися в гостях на необмежений час.
А якщо зовиця роботу знайде, то з великою ймовірністю вона захоче у нас жити, бо скаже, що не має чим платити за оренду. Тому я і вирішила, що зараз нам краще звести наше спілкування до мінімуму. Тому не розумію, що я зробила не так, за що на мене чоловік сердиться?