Подивіться уважно на малюнок нижче. Що ви бачите? Птах з людською головою, що пожирає свої крила. Химерна постать на ілюстрації — не міфічний і релігійний образ, а візуалізація алхімічного процесу. Тут зображено містичну летючу субстанцію, яка втратила свою леткість (здатність «літати»).
Цей малюнок взятий із трактату алхіміка та каноніка Джорджа Ріплі, створеного у XV столітті. В історії рукопис відомий під назвою «Сувої Ріплі». У ній в алегоричній формі викладені різні хімічні процеси, а також спосіб, який нібито дозволяє отримати філософський камінь (реактив, необхідний перетворення металів на золото). До наших днів дійшла мала кількість «Сувоїв».
У XV столітті Європа зазнавала фінансової кризи, частково через складну демографічну та економічну ситуацію в Азії та на Близькому Сході, яка загострилася внаслідок локальних воєн, голоду та чуми. Торгівля між Європою, Азією та Близьким Сходом опинилася на межі зриву, золото та срібло практично перестало вступати до скарбниці європейських держав. Вирішити проблему нестачі грошей і знайти ліки від чуми зголосилися алхіміки.
За допомогою своїх “таємних знань” вони намагалися перетворити основні метали на золото та срібло, а також створити «еліксир», який, на їхню думку, здатний зцілити всі хвороби.
Алхіміки зашифровували свої методи та результати роботи символами та фантастичними образами, які, як здається, ніяк не пов’язані ні з наукою, ні з медициною. Але це лише на перший погляд.
Філософський камінь
Найстаріший “сувій”, що дійшов до наших днів, був написаний в Англії в кінці XV століття. Однак історики точно не знають, хто його автор, і чи є цей “сувій” оригіналом чи копією. Є припущення, що оригінальна версія «Сувоїв» могла бути втрачена, і значну частину трактату, якщо не весь трактат, відтворили середньовічні художники.
Сьогодні вчені працюють з одним великим кодексом «Сувій», що складається з 22 паперових листів та листів пергаменту, завдовжки від 1 до 7 метрів. Кожна сторінка кодексу прикрашена яскравими фігурами та віршами, що викладають спосіб отримання філософського каменю та еліксиру життя.
«Сувої Ріплі» в різні віки колекціонували та вивчали відомі люди, що захоплюються алхімією. Серед них були:
- довірена особа королеви Англії Єлизавети I, астролог та математик Джон Ді;
- математик Ісаак Ньютон, який залишив докладні записи про малюнки;
- у XVII столітті п’ятьма «сувоями» володів один із членів-засновників Королівського товариства, астролог та алхімік Еліас Ешмол. Саме Ешмол називав автором трактату Джорджа Ріплі, каноніка з Йоркшира, який був відомий своїм віршем від 1471 The Compound of Alchemy.
Ріплі, можливо, і не докладав руку до створення манускрипта, а просто був одним із його власників,пише у своїй статті історик Дженніфер Ремплінг, але зараз авторство відходить на другий план, фахівцям важливий сам зміст. Вчений зазначає, що зміст сувоїв допомагає дослідникам зрозуміти, як сучасники Ріплі дивилися на матерію та хімію, і як вони відображали хімічні процеси.
«На першій сторінці кодексу, що дійшов до нас, намальована фігура філософа, який тримає велику скляну посудину. Усередині цієї судини показуються алегоричні сцени — незбагненні для непідготовленої публіки, але сповнені сенсу для посвячених. Там зображені чоловіки та жінки, на яких нападають люди та тварини, у тому числі лев та жаба, що означає «смерть». У перекладі «мова хімії», це розчинення металів», — пише Ремплінг.
Для середньовічних натурфілософів зобразити алхімічні образи було складним завданням, адже їм потрібно було перекласти на папір те, що важко навіть уявити. Алхіміки знали, що речовини змінюють свій стан під час хімічних реакцій, втрачають одну форму і таємниче набувають іншої. Але як це зобразити? Як точно намалювати та передати зміни, які протікають на рівні, який неможливо вловити навіть почуттями?
Алхіміки знайшли вихід із цієї ситуації. Рішенням було використати аналогії з різними «рухливими» аспектами творіння: від відтворення людини до руху небесних тіл. У грецьких текстах алхімічні інгредієнти та процеси описувалися за допомогою метафор (наприклад, ртуть могли зобразити у вигляді «роси» або «насіння дракона»), що давало багатий матеріал для ілюстрацій. Коли середньовічні мусульманські та християнські автори взяли на озброєння цю метафоричну мову, алхімічні образи в їхніх працях стали витонченішими, з’явилися різні «хімічні весілля» Сонця та Місяця, які можна було трактувати як сірку та ртуть або золото та срібло.
Середньовічні автори не знали, що матерія складається з частинок. Європейці перейняли ідею ісламських алхіміків, які вважали головною складовою всіх металів гарячу, суху «сірку» та холодну, рідку «ртуть». Крім того, ісламські та християнські філософи розглядали будь-яку речовину з погляду неподільних та простих властивостей, з яких вона і складається. Наприклад, у випадку із золотом – це твердість, тяжкість, жовтизна. Середньовічні алхіміки вірили, що якщо “перелити” властивості з однієї речовини на іншу, то можна свинець перетворити на золото і навпаки.
Алегоричні дракони
Саме зображення властивостей речовини, а не його структур, стало головною особливістю алхімічних образів європейських авторів.
У XV столітті алхіміки розробили складні алегоричні ілюстрації, що дозволили підготовленим читачам розуміти хімічні процеси, зображені на картинках. Наприклад, тверду речовину могли позначати жабою, а летюча — птахом чи пір’ям. Розчинники – ненаситним левом чи вовком.
Насамперед алхіміки прагнули перекласти на папір плинні властивості «ртуті», оскільки вважали, що й рідкій ртуті повернувши твердість з допомогою сірки чи миш’яку, можна отримати золото. Зазначимо, термін «філософська ртуть» описував як сам метал, і інші продукти, зокрема розчинник, виготовлений з ртуті.
У кількох ілюстраціях XV століття ртуть передається у вигляді гібридної істоти: наполовину людини, наполовину летючого змія.
“Людиною середньовічні автори зображували “тіло”, тобто сам метал, а змієм “дух” – леткі речовини”, – пояснює Ремплінг.
У манускрипті Ріплі «філософську ртуть» відображають по-різному: як дракона, що поїдає червону жабу (можливо, ця картина показує розчинення червоного свинцю) і як жінку зі зміїним хвостом, що сидить на дереві. Історики вважають, що ці два образи також можуть бути пов’язані з виготовленням цілющого еліксиру на основі сполук свинцю і дистильованого оцту.
Королівський подарунок
Вчені відзначають, що «сувій» могли бути написані спеціально в подарунок королю, щоб отримати його заступництво. Такого висновку фахівці зробили, вивчивши ілюстрацію на останньому пергаменті сувоя. Там зображено скромно одягнену людину з палицею паломника (передбачається, що це сам автор манускрипта), який зустрічається віч-на-віч з королем, можливо, щоб передати йому рукопис.
Основні алхімічні образи залишалися незмінними протягом століть. Але до XVIII століття, коли почала зароджуватись сучасна хімія, інтерес до таких ілюстрацій став згасати і нових алхімічних картин вже практично не малювали.
Частина “Сувоїв Ріплі” зберігається в Англії, інша – в США. Є деякі екземпляри, які знаходяться у приватних руках, але їх намагаються придбати різноманітні музеї. У грудні 2017 року один із сувоїв, що перебувають у приватних руках, купив Прінстонський університет за $620 000.