Щоразу коли випадає сніг і приходять холоди так і хочеться закутатися в щось тепле! А потім приходило Різдво і кожен діставав із скрині найкрасивіші і теплі речі.
Отже, як одягалися українці сто років тому, коли приходили холоди?
Український Інститут Історії Моди поділився фотографіями старовинного верхнього одягу та цікавими фактами про нього.
Речі, представлені в галереї, зберігаються в приватних збірках: “Відкрита скриня”, “Ешколь” та колекції Володимира Щибрі.
У селян у хаті були визначені особливі місця для одягу: зимову верхню одіж зберігали в коморі, а юпки та керсетки – на жердинах під стелею.
Ширина домотканого сукна була 50-75 см, тому широкі деталі верхнього одягу збирались з декількох частин, що зумовлює його мозаїчний характер.
Верхній суконний одяг чоловіків і жінок зазвичай був однаковим по крою. Різниця була лише у кількості оздоби – жіночий більше декорували різнокольоровими шнурами, вишивкою тощо.
Колір домотканого, валяного сукна для виготовлення свит залежав від породи та віку овець, поширених у певній місцевості. При стрижці ягнят отримували вовну більш однорідну по кольору: чорну, білу, сіру.
В кінці ХІХ століття парубки носили важкі вовняні свити навіть влітку. Якою б не була спека, виходити “на люди” в одній сорочці вважалося непристойним. Тому свити одягали наопашки (накидали на плечі, не вдягаючи в рукава).
