Стою оце в коридорі і дивлюся на це добро. Вчора був у мене день народження і я запросила новоспечених свекрів – діти наші місяць тому просто розписалися самі, ми навіть не були присутні. Живуть молоді окремо – вони самі їздили на заробітки і купили собі двокімнатну квартиру в Києві.
Ну а це я вирішила познайомитися з ними ближче, посидіти за столом. От і запросила. Вони приїхали, одразу відкрили багажник машини і почали діставати ці мішки з цибулею, буряками, картоплею і баклажанами. Звичайно, закривати в банки я нічого не буду
Я людина повністю міська, хоча родом, як і всі ми, з села. Та коли не стало останніх бабусі й дідуся, я вже давно жила з чоловіком і дочкою у Києві.
Ми тоді з мамою продали наше сільське житло і купили в місті дві квартири. В одній живе мама, в іншій після розлучення з чоловіком – я. Гроші за квартиру, яку ми поділили з чоловіком, я вклала в свій маленький бізнес.
Зараз я можна сказати дуже щаслива людина. Так, я офіційно сама, але зустрічаюся також з розлученим чудовим чоловіком. Поки не живемо разом, але до того йде.
У мене є доросла дочка Наталочка, яка місяць тому вийшла заміж. Зять – прекрасна людина, хлопець з села, але розумний і працює у Києві на хорошій роботі. Дочка – починаючий юрист.
Наталка і Влад разом вже 5 років. Вони разом орендували квартиру, а потім вдвох поїхали на два роки на заробітки за кордон і заробили на свою квартиру.
Батьки Влада живуть в селі Київської області. До одруження дітей ми бачилися всього лиш раз мельком, коли вони приїхали якось до сина в Київ.
Ну а це я вирішила познайомитися з ними ближче, посидіти за столом. Тим більше що я мала вчора день народження, 52 роки. От і запросила їх, а зі своїм маленьким колективом на тижні скромно відсвяткую.
Вони приїхали, одразу відкрили багажник машини і почали діставати ці мішки з цибулею, буряками, картоплею і баклажанами. Сват разом з Владом занесли це в коридор моєї квартири і частину на балкон. Я не знала, що і думати.
– Розумієте, свахо дорога, – сказала мені на порозі мама зятя, Тетяна. – Ми люди з села, грошей багато не маємо, але живемо зі своєї землі – все своїми руками вирощуємо, все домашнє і смачне.
А за гроші вам купити щось ми просто не знали навіть що – вид міська пані, а ми на ваших смаках не розуміємося. А продукти – це ж завжди треба! Щось собі залишите, заморозити чи в банки.
Та з друзями чи колегами поділитеся – може кому треба. Словом, ми від душі вас вітаємо і не судіть строго, як щось не так!
Мені просто захотілося щиро обійняти цю добру симпатичну жінку, так вона мене розчулила своєю простою щирістю і відкритістю! Я так і зробила.
Ми чудово посиділи за столом, поспілкувалися, познайомилися краще. Я тепер ще більше їх повально і люблю зятя, такі чудові люди могли виховати тільки прекрасного сина, і я рада що Наталя зустріла саме Влада.
Ми сьогодні погуляли Києвом, любувалися Дніпром, я пригостила їх в кафе. Пару годин тому вони поїхали, перед тим запросивши мене з мамою і моїм другом до них в село.
А я оце стою в коридорі і дивлюся на це добро – ось такий незвичайний подарунок від моїх новоспечених свекрів.
Звичайно, закривати в банку я сама нічого не буду, але це з задоволенням зробить моя мама – і для молодих, і для нас з нею.
А з рештою зроблю так, як порадили свати – в морозилку, в холодильник в ящики на балконі. І з друзями поділюсь!
Я вам чесно скажу – це мабуть і найкращий подарунок на день народження за все моє життя!
З повагою, Олена М., місто Київ
Фото – авторське.