Рані-кі-вав (Rani Ki Vav) – один із найвідоміших колодязів в Індії. Він був побудований в 11 столітті в місті Патан (штат Гуджарат) на березі річки Сарасваті за указом цариці Удайяматі на згадку про покійного чоловіка. З часом криниця замулилася, археологи змогли повністю її відновити лише наприкінці 1980-х років, з подивом виявивши, що архітектурний шедевр зберігся в цілості. Про це пише Файна сторінка.
Перші колодязі з’явилися в Індії в 3 столітті до н.е., причина їхнього поширення – посушливий клімат.
Спочатку виривали примітивну яму в піщаному ґрунті, де накопичувалися підземні води, пізніше стали перетворювати резервуари на справжні історичні пам’ятки. Рані-ки-вав був побудований у період, коли майстерність індійських архітекторів досягла свого апогею. Стиль створення багатоярусних ступінчастих колодязів отримав назву Maru-Gurjara.
Назва Рані-ки-вав у перекладі означає «криниця кроків королеви». Конструкція має форму перевернутого конуса, сходи умовно поділені на сім частин, кожна з яких прикрашена скульптурами. Усього скульптур налічується понад 500 великих та 1000 дрібних. Резервуар із водою розташований на глибині 23 метри.
Під останнім щаблем, що спускається до води, є тунель, довжина якого 30 км. Він веде до міста Sidhpur, розташованого поруч із Патаном. Цей таємний хід був побудований для евакуації короля у разі війни, зараз прохід забарикадований камінням.
У 13 столітті внаслідок сильного землетрусу річка Сарасваті припинила своє існування, а криниця протягом семи століть залишалася під завалами. Археологи знайшли Рані-ків менше 30 років тому, 22 червня 2014 року він був занесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
