Назар з’явився на порозі Софії та Василя без попередження. Він прийшов не з порожніми руками, а з величезним букетом лілій, які одразу вручив жінці. Колись вони усі троє були найкращими друзями. Але любовний трикутник зруйнував їх компанію. Доки вони навчались в університеті, постійно змагались за увагу дівчини. А закінчивши його, Софія віддала перевагу Назару.
Назару нічого не лишалось, як відступити. Але він не забув. Хлопцю було важко змиритись з тим, що дівчина не відповіла йому взаємністю. І ось, через три роки, Назар вирішив надолужити втрачене. Він приїхав в гості до подружжя. Софія та Василь запросили його в дім на чай. Чоловік помітив, що його колишні друзі не мають великого достатку. За бесідою він дізнався, що за цю квартиру вони досі виплачують кредит і через це постійно не вистачає грошей на решту потреб.
Щойно Василь вийшов до іншої кімнати, Назар взяв Софію за руку та вклав їй у долоню квиток на літак, на один із самих дорогих курортів у світі. Казав, що з ним вона матиме усе, що забажає, їй більше не доведеться рахувати копійки до зарплати. Назар обіцяв зробити усе можливе для її щастя й навіть більше. Єдине, що їй потрібно, це погодитись бути з ним.
Софія відвела погляд – за спиною Назара, прямісінько на порозі кухні стояв розгублений Василь і гнівним поглядом дивився на колишнього друга. Дружина підбігла до нього й міцно обняла. Вони так і стояли, доки Назар мовчки не покинув їх дім.
Софія не з тих жінок, які готові проміняти кохання на гроші. У житті бувають різні періоди. І цей – непростий, вони з чоловіком пройдуть разом. Звісно, інколи огортає розпач і здається, що вже на межі. Але сили додає розуміння, що ти живеш з коханим чоловіком і у тебе під серцем зростає плід вашого кохання. Повноцінна, щаслива сім’я – ось найбільше багатство. І в них ще все буде. Коли виплатять кредит, фінансове становище обов’язково покращиться. Хай вони не відпочиватимуть на найдорожчих курортах, не вечерятимуть щодня у ресторанах і дитина не навчатиметься у приватній школі, але невже в цьому сенс життя? Головне мати поруч близьку людину, з якою хочеться засинати й прокидатись поряд, з якою можна бути собою. Чи не так?