Людину завжди цікавило і лякало невідоме, особливо все, що пов’язане зі смертю. Як і де живе душа після смерті тіла? Чому в релігії такі важливі третій, дев’ятий і сороковий дні після смерті людини? Що в ці дні відчуває душа?
Посмертний досвід
Даремно кажуть, що звідти ще ніхто не повертався. Таких людей чимало, щоправда, поверталися лише ті, яких Господь вважав за таких, що неготові ще для вічного життя, оскільки вони ще не виконали наміченого. Термін їхньої клінічної смерті був недовгий. Проте про посмертний досвід можна розповісти багато.
Померлі люди з подивом бачать своє тіло збоку. Свідомість продовжує існувати, тому що вона не прив’язана до мозку та тілесного єства, і це вже доведений факт. Після того, як душа усвідомлює, що тіло померло, вона відчуває жаль і засмучення від того, як було прожите життя, скільки помилок і недобрих вчинків було скоєно, і як шкода, що не можна повернутися, щоб виправити скоєне.
Люди, які пережили клінічну смерть, розповідають про двох ангелів, які супроводжують душу у бік яскравого сліпучого світла. Хтось навіть зміг побачити Христа, від якого виходила дивовижна любов. І абсолютно всі відчували тепло, благодать та блаженство – йти з цього нового світу вже не хотілося. Все земне йшло кудись на другий план.
А потім людині показують усе його життя, всі його вчинки. І стає страшно від показаного, страшно, що життя витрачене даремно. Розчарування, засмучення та скорбота охоплює душу. Після цього багатьох повертають у фізичний світ, можливо, саме для того, щоб вони змінили себе і своє життя.
Але це досвід людей, які на короткий час розлучилися з тілом, а потім повернулися. Вони лише зіткнулися з чимось великим і неосяжним, зазирнули краєчком ока. І цей досвід у кожного індивідуальний.
Біблійне значення поминальних днів
Третій, дев’ятий та сороковий дні встановлені для того, щоб мешканці не забували поминати померлих. Природа людини така, що якщо нам не визначити конкретні дати, то ми просто забудемо про ближнього.
Але ці дні не можна називати умовностями. Святий Макарій Олександрійський нагадував, що третього дня воскрес Господь, і це головна перемога над смертю, торжество Воскресіння. Раніше відспівування здійснювали на третій день, до речі, священнослужителі мають бути у білих шатах. Людина праведна, яка вірила в Господа, після своєї смерті зрадіє на третій день разом із Христом, адже життя скорботне, земне залишилося позаду.
Дев’ятий день обрано на честь дев’яти ангельських чинів. Якщо померлий вів життя доброчесне, то він уподібнювався до ангелів, а значить і зрадіє разом з ангелами.
Сороковий день – це вознесіння Господа від землі до неба, де Спаситель сів праворуч Бога-батька. Якщо душа намагалася у земному житті височіти, то в сороковий день вона долучається до Божественної слави.
Об’явлення святого Макарія
Святому Макарію Олександрійському, який жив у четвертому столітті, були відкриті таємниці сходження душі. Він писав, що протягом трьох днів душа померлого перебуває разом із своїми рідними. Розлучення з тілом відбувається поступово. І до певного моменту душа може повернутись у тіло. Саме тому раніше намагалися віддавати тіло землі не скоріше ніж через три дні. У православ’ї є чимало випадків, коли святі ще за життя покидали тіло заради духовного споглядання, а потім поверталися.
Макарій Олександрійський говорив, що душа приземленої людини, не одухотвореної, знаходиться на рівні земної. Там вона блукає і перебуває поруч зі своїм тілом. Душі праведні тягне до святинь, бо за життя для них найціннішим був Божий храм і Благодать Божа. Тому вони й відвідують святі місця, ті, де їм було добре у духовному плані.
Третього дня ангели зводять душу до престолу Божого для поклоніння. Господь дає цій душі можливість побачити райські обителі та геєну вогняну. Тобто душа пізнає усю картину світу.
За словами Макарія Олександрійського, рай показують до дев’ятого дня, а пекло – до сорокового.
Коли душа розлучається з тілом, її всюди супроводжує ангел-охоронець. Якщо душа праведна, то підключаються інші ангели та супроводжують до небесної обителі.
Вчення про поневіряння
Свята блаженна Феодора Царгородська розповідала про своє бачення. За її словами, душі покійних проходять певні перешкоди. У кожного вони свої. Піднесенню до небесної обителі перешкоджають біси. Вони бачать усі гріхи і пристрасті, яких зазнала людина за життя.
Суть поневірянь полягає в тому, що біси намагаються підтягнути до себе душу тим гріховним шляхом, який став спорідненим для людини. Якщо людина звикла наклепувати на інших, засуджувати, це стало її другою натурою, то біси як магнітом підтягнуть душу саме за брехню.
Якщо ж людина за життя покаялася у гріхах, то вони стираються, і на поневіряннях не зчитуються.
Важко вказати конкретні дні, коли і душа проходить певні поневіряння. Блаженна Феодора просто описала свій досвід проходження через поневіряння, потім їй показали обителі раю та пекла. Багато в чому цей досвід індивідуальний, але все закінчується саме на сороковий день.
І тут дуже важлива молитва родичів, яка допомагає вимолювати покійних, щоб відпустив їм Господь усі їхні гріхи – вільні та мимовільні. Але це не означає, що молитися треба лише до сорокового дня. Щоденна молитва про грішників, що пішли, наближає їх до Царства Небесного. Про це треба пам’ятати завжди – молитва, вона завжди вчасно, бо у вічності нема часу.