Мені просто соромно за свою рідну сестру. Вона ще не така стара, щоб так себе запустити.
Нас у батьків двоє. Я та старша на два роки Наталка.
Заміж сестра вийшла, коли їй ледь вісімнадцять виповнилося. Жити пішла в село до чоловіка, правда в окрему хатинку, хоч і стареньку.
В планах чоловіка Наталі було на подвір’ї побудувати нову, гарну, але стільки років минуло, тому я думаю, це мрія нездійсненна.
На даний час Наталі сорок років і вона мама трьох дітей. Самій старшій дочці вже дев’ятнадцять років, а найменшому Петрику, чотири недавно виповнилося.
Я ж вийшла заміж в 25. Ми з чоловіком декілька років працювали за кордоном, а по приїзду відкрили свій бізнес і побудували гарну хатинку, в якій і живемо з дітьми. Їх в нас двоє: хлопчик і дівчинка.
З сестрою я не часто бачуся. Всі ми зайняті своїми справами. Наталя дітей няньчить, я також, тільки ще й бізнес з чоловіком веду, я бухгалтер за професією.
На свій вік я гарно виглядаю. Люблю я за собою доглядати, інакше жінка не є жінкою.
А ось про Наталку таке не скажеш.
Якось вона мені зателефонувала і попросила, щоб я порекомендувала їй жіночого лікаря, бо вона ще після появи на світ сина, не обстежувалася.
Звичайно, я вирішила допомогти сестрі і записала її до свого лікаря і навіть оплатила візит, бо Наталя б пошкодувала для себе тих 600 гривень і б шукала державного, а то черги і не знати, що за спеціаліст попадеться…
Я зустріла її в області і на автівці повезла в клініку.
Ще в машині я чула “запашок” поту, але щиро вірила, що сестра до такого не опуститься, і мені здається. Та я помилялася. В клініці вона нервувала перед обстеженням, тому було, самі знаєте що…
Я ледь встояла, хоча і не дуже близько біля Наталі старалася знаходитися.
Ну, якось з горем пополам, пройшла вона обстеження, а я тепер не знаю, з якими очима буду сама до того лікаря йти.
Але і це ще не все.
Я ж в автівці почала питатися, чи вона бриється під пахами, ну і “там”, звичайно, бо ж на обстеження їхала, як-не-як.
– Ярино, то ти така в нас пані міська тільки. Це взагалі не дуже добре робити, бо раз Боженька нас так створив, значить так має бути!
Я ледь вислухала ту її небилицю, чесне слово. Це ж треба, щоб на неї так життя, чоловік і материнство вплинуло.
Я легенько почала натякати, що світ змінюється, і треба йти з ним в ногу.
Та Наталя дивилася на мене, як на інопланетянина.
А через місяць в неї був день народження.
Я знала наперед, який подарунок їй зроблю. Зайшла в “Єву”, накупила всякого і різного: перспірант, парфуми, гелі для душу нормальні, шампуні, ну і звичайно, хороший станок, щоб прибрати з тіла все зайве.
Пакет був чималенький, а моїй радості, що я хоч трохи зміню стиль життя сестри, ще більше.
Я привітала, все розказала, що й до чого. Ще й заставила зразу дечим покористуватися.
Сестра ніби й зраділа, а я з виконаною місією повернулася додому.
Через тиждень ми випадково зустрілися в мами. І що б ви подумали… нічого не змінилося.
– Наталю, а ти чимось користуєшся з того “набору”?
– Ой, та де мені то потрібно. Я все віддала Оленці, вона молода, їй потрібніше!
– Наталю, та дітям потрібна охайна і пахнюча мама, як і твоєму чоловіку. В що ти себе перетворила? Та ти не бабка, щоб махнути на себе рукою.
Сестра на мене образилася. Сказала, що я велика пані і що так не можна тиснути.
Я взагалі не розумію, як її чоловік терпить…
Як до неї достукатися? Це ж не нормально…
Автор – Наталя У