У внутрішніх документах “влада” анексованого Росією Криму змушена визнавати: ізоляція боляче б’є по економіці.
Різницю між пропагандою “на публіку” і реальними показниками кримської промисловості можна побачити у двох документах підконтрольного Росії кримського уряду – “державній” програмі розвитку промисловості Криму до 2020 року та Стратегії соціально-економічного розвитку півострова до 2030 року. У них неодноразово згадуються санкційні обмеження як основні чинники, які гальмують економічний розвиток півострова, пишуть “Крим.Реалії”.
У “держпрограмі” основним зовнішнім ризиком вказано “неможливість збуту продукції за межами Росії через санкційні обмеження”.
Санкційні ризики відображено у Стратегії розвитку Криму: через санкції і залежність Криму від Росії “існує високий ризик збільшення технологічного відставання Криму від передових регіонів Росії і світу”.
У стратегії кримська “влада” передбачає 3 сценарії розвитку Криму, які безпосередньо залежать від рівня санкційного тиску.
Вплив санкцій особливо видно за станом ряду великих промислових підприємств Криму. До 2014 року вони були бюджетоутворюючими у своїх регіонах. В умовах санкцій втратили можливість продовжувати легальну співпрацю з українськими та іноземними партнерами, втратили основні ринки збуту. Також багато промислових підприємств півострова зіткнулися з невиконанням обіцянок російської влади забезпечити їх оборонними замовленнями. На всіх кримських виробників їх не вистачає.
Керченський металургійний комплекс – великий виробник ливарної продукції, виробів із пластмаси і стрілочних переводів для залізничних колій. До “націоналізації” кримською “владою” належав структурам українського бізнесмена Ріната Ахметова і вів стабільну діяльність. Зараз стабільних замовлень немає, через що робітники неодноразово страйкували. 2020 року “влада” Криму збирається продати завод.
Феодосійський судномеханічний завод оборонзамовлення від РФ не отримав, хоча його колись обіцяли. Зараз переважно живе завдяки цивільним замовленням від російських компаній.
“Кримський титан” – виробництво різко впало вже 2014 року. На підприємстві проблеми з водою і доставкою руди. Падає ефективність виробництва, зростають витрати, знижується продуктивність. Завод став причиною екологічної катастрофи в Армянську. У квітні 2019-го розвиток хімічної промисловості на півночі Криму обіцяли підтримати представники Сирії, щоб “Крим експортував з Сирії сировину, придатну для хімічної промисловості регіону”. Але поки що це теж залишається тільки на словах.
У листопаді 2019 року Кабмін України ввів санкції проти тих, хто руйнує об’єкти культурної спадщини в окупованому Криму, здійснює там теле- і радіомовлення, а також поставляє матеріали для оборонно-промислового комплексу РФ. 20 червня 2019 року ЄС ухвалив рішення на рік продовжити санкції проти Росії за анексію українського Криму. У жовтні 2019 року в Євросоюзі заявили, що не мають наміру знімати економічні санкції з РФ. 28 січня Євросоюз розширив санкції проти Росії за анексію Криму. Під міжнародні штрафи потрапили ті, хто допомагав проводити “вибори” на півострові у вересні 2019 року.