“Завдяки Яніні Соколовій дізнався про жах, який тихо відбувався останніми місяцями в Києві. Це історія про Меморіал Бабиного Яру. Місце нашої спільної трагедії, місце, де під час окупації Києва було розстріляно понад 150 тисяч людей. Євреїв, ромів, українців. Десятки тисяч вбитих нацистами. Це місце – наша спільна травма”, – пише у своєму блозі Сергій Притула, передають Патріоти України, і продовжує:
“І саме тут має постати Меморіал Бабиного Яру. Проєкт довготривалий, він пройшов безліч стадій обговорень та експертиз, в тому числі міжнародних, аж раптом в цьому проєкті на запрошення російських олігархів Германа Хана та Михайла Фрідмана з’явився російський режисер Ілля Хржановський.
Звичайно, вже в цьому моменті ви можете почати вдаватися в питання, яким чином в історії створення Меморіалу у Києві з’явилось стільки росіян, які будуть вирішувати якою буде пам’ять українців про історію злочинів на нашій землі.
Але це вже трохи інша історія. Сьогодні не про це, хоча і це важливо, в контексті питання національної гідності! Зараз варто трішки прискіпливіше розглянути постать нового художнього керівника Меморіалу. Постать режисера Хржановського.
Цей режисер відомий лише одним фільмом – “Дау”. Фільмом, в якому актори не грають біль, а їм справді роблять боляче. Дуже боляче. Фактично над людьми в цьому кіно безжально знущаються заради задоволення якихось психопатичних потреб режисера Хржановського.
Хочете приклад? У фільми “Дау” дівчину реально ґвалтують пляшкою. В інтерв’ю російському РБК Хржановський відкинув претензії в негуманності, а сцену зґвалтування пляшкою він прокоментував ось так: “А “мучается” – это что?.. Мы же мучаем людей в жизни намного больше. Так устроены люди. Понимаете, все зависит от “квантового” взгляда наблюдателя… А что такое “на самом деле?”
Одна із французьких кінозірок, з якою спілкувались журналісти французького “Le Monde” відмовилась від роботи з Хржановським, побачивши його фільм, який мала дублювати, цитую: “Я не можу цього дозволити. Ця жінка страждає насправді!” – кричала вона на режисера. “Та насрати, вона всього лише проститутка, котру я знайшов в БДСМ-борделі”, – відповів Хржановський”.
“Понимаете, все зависит от “квантового” взгляда наблюдателя”… Квантовий садист Хржановський на цьому, звичайно не зупинився.У його фільмі також мучать дітей. Немовлят! Саме про це написала Яніна Соколова і закликала відреагувати нашого уповноваженого з прав дітей та поліцію, відреагувати на факти насильства російського режисера.
Чому на це має реагувати українські чиновники та правоохоронці? Тому що російський режисер використав у своєму кіно українських дітей з сиротинців.
Хржановський у кіно знущався з українських сиріт, ґвалтував жінку і співпрацював з російськими неонацистами та антисемітами. А тепер він приїхав, щоб будувати Меморіал Бабиного Яру, щоб українці краще пам’ятали знущання та вбивства нацистів. С*ка, я відмовляюся розуміти цей трешняк!
І навіть це не кінець історії. Я познайомився з “концепцією”, яку запропонував Хржановський для Меморіалу. І в мене склалось враження, що його мета – переплюнути знущання з немовлят.
Для мене очевидно, що “нова концепція Хржановського” переслідує цілком російські цілі – перетворити українську трагедію на український злочин. Зробити з постраждалих – убивць.
Хржановський відверто каже, що хоче виділити історію Бабиного Яру з історії Голокосту, з історії злочину нацистів проти людяності, він хоче розповісти українцям історію унікального особливого “українського Голокосту”. Відчуваєте? Київ – українська столиця. Злочини – нацистів. Тому росіянин розкаже про “особливий український Голокост”.
Бабин Яр – це величезна рана, не пережита до кінця трагедія, яку схиблений псих намагається використати, щоб тепер зробити боляче цілій країні, а не тільки людям на знімальному майданчику.
Я закликаю керівників та членів наглядової ради Меморіалу відреагувати негайно. І відреагувати не вступаючи в полеміку про мистецтво, а відразу звільнивши з посади цього Хржанівського. Бо це вже не про мистецтво. Це про гідність. І це про біль мільйонів людей. Поряд з яким такі нелюди не можуть навіть стояти. Не те що чимось керувати.
А дискусії про мистецтво ми перенесемо на інший раз, я, наприклад, знаю історію про художника, який розпочав світову війну, давайте його призначимо посмертно керівником десь в росії, тим більше, що якийсь час цей художник дуже плідно співпрацював з СРСР, правонаступником якого стала расєюшка”.