На початку XIX століття точний час в Англії можна було дізнатися лише в одному місці – у Королівській обсерваторії у Грінвічі, де астрономи виставляли час за небесними світилами. Однак, щоб потрапити в обсерваторію, був потрібен дозвіл королівського астронома.
Джон Генрі Бельвіль був одним із асистентів Королівської обсерваторії у Грінвічі. Він зауважив, що люди спеціально приходили та звіряли час, незважаючи на те, що їхати їм доводилося на пагорб у Грінвіч-парку, який знаходився на пристойній відстані від Лондона. Тоді Джон зрозумів, що якщо люди витрачають стільки часу, щоб дійти до обсерваторії, то чому б не запропонувати їм послугу з продажу часу від людини, яка готова до них дійти. Бельвіль почав раз на тиждень їздити до Лондона до своїх клієнтів із точним часом. Джон мав кишеньковий хронометр.
Частину грошей підприємець за договором віддавав обсерваторії, а частину залишав собі. До самої смерті щоранку Бельвіль вирушав до обсерваторії, а потім починав об’їзд клієнтів. Потім його справу продовжила вдова Марія Елізабет, а після неї продажем часу зайнялася Рут Бельвіль. Саме Рут здобула популярність як «леді Часу» або «Леді Грінвіч». Щодня дівчина відвідувала обсерваторію, звіряла свій годинник з астрономічним, отримувала сертифікат за підписом головного астронома про справжність і розносила час своїм клієнтам.
В 1926 радіостанція BBC почала передачу сигналів точного часу. Однак навіть після того, як радіо набуло широкого поширення, Рут все одно продовжувала працювати до 1940 року. Клієнтів у неї залишалося не так багато. Після початку другої світової війни вона закрила свій бізнес.
Рут була вже не молода і не настільки здорова, щоб відвідувати кожного, хто потребував її послуг. Проте її колишні клієнти продовжували допомагати жінці матеріально. А 2008 року Британський Державний музей Грінвіча випустив книгу «Леді Грінвіч».