Велика Олександрійська бібліотека проіснувала майже тисячу років. За всю її історію у ній накопичилося понад 700 тисяч фоліантів. Деякі з них містили найдавніші таємні знання цивілізацій, що пішли.
Останні кілька століть бібліотека зазнавала постійних пограбувань, рукописи викрадали і знищувалися.
Точку в існуванні великих зборів людських (і не тільки) знань поставили араби у 646 році.
Прийнято вважати, що Олександрійську бібліотеку заснував IV столітті до н.е. людина на ім’я Деметріос Фалерський.
Бібліотека складалася з десятків залів та кімнат. Дослідники досі сперечаються про точну дату її заснування. Більшість схиляється до того, що у 50-х роках четвертого століття до н.е. її створення ініціював цар Єгипту Птолемей I.
Так чи інакше, бібліотека процвітала до початку нашої ери. Охоронці рукописів користувалися високими привілеями, а головний бібліотекар завжди призначався вихователем царського спадкоємця.
Значення цього сховища мудрості для стародавнього світу важко переоцінити.
Темні часи настали під час Римських завоювань. Достеменно відомо, що один із бібліотекарів чинив запеклий опір при першому розграбуванні бібліотеки Юлієм Цезарем у 47 році до н. е.
За часів Юлія Цезаря Олександрійська бібліотека вже, безперечно, вважалася сховищем таємних книг, що дають необмежену могутність.
За часів Цезаря у бібліотечних фондах налічувалося щонайменше сімсот тисяч рукописів. Але яких саме? І чому деякі з них почали вселяти страх?
За деякими свідченнями можна скласти певну думку. У бібліотеці містилося повне зібрання творів Бероса.
Цей вавилонський жрець залишив розповідь про зустріч із таємничими Апкаллусами, істотами, що нагадували риб, що мають неймовірну могутність.
Апкаллуси описуються так: таємничі істоти прибули з небес, жили в скафандрах і передавали людям перші наукові знання.
Берос був сучасником Олександра Великого і дожив до епохи Птолемея I. У Вавилоні він був жерцем Бел-Мардука. Це був історик, астролог та астроном.
Він винайшов напівкруглий сонячний циферблат і створив теорію складання сонячних та місячних променів, передбачивши найсучасніші роботи з інтерференції світла.
Уславлена пророчиця Сівілла, за легендою, була його дочкою.
“Історія світу” Бероса, в якій він описував перші свої контакти з прибульцями, втрачено. Від неї залишилися лише уривки.
Цілком цей твір зберігався в Олександрії, і в ньому були уроки, які Берос отримав від прибульців.
Його ім’я можна витлумачити як «Той, хто пізнав істину».
Ця людина знала про Єгипет все, підтримувала стосунки з останніми єгипетськими жерцями. Він зібрав у Олександрії сорок ретельно відібраних сувоїв, у яких містилися всі єгипетські таємниці, зокрема, мабуть, і “Книга Тота”.
Якби бібліотеку не знищили, всі таємниці єгипетської цивілізації дійшли б до наших днів. Мабуть, саме це становило особливу небезпеку.
Від цих манускриптів нічого не лишилося. Тільки непрямі дані дозволяють судити, що вони взагалі існували. Проте джерела стверджують, що до розграбування бібліотеки було п’ятсот тридцять дві тисячі сувоїв. У кожному містилися великі таємниці цивілізації.
Відомо, що там були розділи математичних та природничих наук. Існував і загальний каталог, що також знищений.
Усі ці руйнування приписують Цезарю. Він забрав частину книжок, одні – знищив, інші – залишив собі. Досі немає повної впевненості у тому, що тоді сталося.
Так чи інакше, історики впевнені – повністю Олександрійську бібліотеку Цезар знищувати не став.
Сам Цезар у своїх записках цієї теми не торкається. Мабуть, він просто «вилучив» окремі книги, які здалися йому особливо цікавими.
У III столітті нашої ери імператор Діоклетіан продовжив розграбування бібліотеки.
Діоклетіан націлився знищити всі праці з алхімії. На його думку, знання про технологію виготовлення золота із простих металів не повинні були існувати.
Імператор вважав: якщо єгиптяни здатні зробити скільки завгодно золота, вони легко здатні озброїти армію і знищити його імперію.
Імператор здійснив свою ідею. Усі манускрипти, що містили таємниці алхімії, безповоротно втрачені. Проте бібліотека продовжувала існувати.
Щоразу, піддаючись розоренню, вона продовжувала працювати доти, доки араби не знищили її остаточно.
На той час араби в самій ісламській імперії вже знищили безліч таємних праць з магії, алхімії та астрології.
Проте араби діяли згідно з своєю догмою: «Не потрібні інші книги, крім Книги», тобто Корану.
Тож, швидше за все, Олександрійську бібліотеку знищили не через таємні книги.
Акція 646 року нашої ери була спрямована проти книг загалом.
Стародавній мусульманський історик Абд аль-Латиф пише: “Олександрійська бібліотека була спалена Амр ібн аль-Асом за наказом Омара-переможця”.