Інше

Розповіли про реальні заробітки в Єгипетських готелях

Світлана  переїхала  в Єгипет до чоловіка. Веде блог, де описує цікаві традиції єгиптян
Світлана  переїхала  в Єгипет до чоловіка. Веде блог, де описує цікаві традиції єгиптян
Світлана  переїхала  в Єгипет до чоловіка. Веде блог, де описує цікаві традиції єгиптян
Світлана  переїхала  в Єгипет до чоловіка. Веде блог, де описує цікаві традиції єгиптян

Українці, які працюють в Єгипті, зізнаються, що працевлаштуватися у цій країні складно. І найкраще через знайомих або після вивчення арабської мови.

“Працювати в готелі досить складно. Тут постійні склоки, боротьба за багатих клієнтів і вимагання грошей ні за що. Наприклад, я працюю в п’ятизірковому готелі. За те, щоб поселити людей поближче до моря персонал кладе в кишеню від 20 до 50 доларів. Це при тому, що в людей оплачені ці номера. Якщо ти не береш чи стаєш осторонь — автоматично перетворюєшся на ворога”, – розповідає Gazeta.ua Олена, яка працює в Шарм- Ель – Шейху.

В середньому українці в готелях заробляють 700- 800 доларів. Також готель забезпечує харчування і проживання працівників. Можна отримати додаткові кошти, якщо займатися організацією дозвілля для російськомовних туристів.

Працівників готелю помітно по одягу. А колір та фасон залежить від статусу. Про це розповідає Світлана Зан з міста Ель- Дахар Скваре. Вона вийшла заміж за єгиптянина.

“Статусність тут визначаєється за типом і кольором одягу. Прибиральники від компанії Хепса ходять у зелених комбінезонах, технічний персонал у синіх, поліцейські влітку носять білу форму, взимку- чорну. Школярі вдягають футболки поло, а от колір відрізняється в залежності від паралелі класу, також роблять логотипи. Форму з логотипами носять бармени, офіціанти, а спеціальну уніформу, яка залежить від департаменту та рівня готелю. Тризіркові мають гіршу форму і менш яскраву. Готелі високого рівня — мають яскраву. Усіх цих людей щоранку можна побачити в спеціальному автобусі стаф- басі”, – розповідає Світлана.

Більшість людей у курортних містах пересуваються громадським транспортом. А ще тут є особливість — їздити на мопедах цілою родиною.

“Цікаво спостерігати за людьми, які їдуть на роботу. Майже в кожного на уніформі бейджик з іменем. Свого часу я працювала в готелі і також носила уніформу, яку змінювали чотири рази на рік. Самим зручним елементом там був піджак із дуже великими кишенями. Туди вміщалося буквально все”, – пригадує Світлана.

У в’єтнамському місті Нянчанг, яке знаходиться на узбережжі та має велику російсько і українськомовну діаспору, українець з непоганою англійською може знайти роботу за кілька годин. В основному, у сфері послуг.

Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації в матеріалах із посиланням на зовнішні джерела. Роміщення цієї публікаці на інших сайтах без відкритого активного посилання на LikeMe заборонено.